Нове дослідження показало: коли люди працюють разом над спільним завданням, активність їхнього мозку буквально «підлаштовується» одна під одну. Йдеться не про метафору, а про реальні зміни, які фіксуються під час вимірювань мозкової активності.
Людина — соціальна істота, і співпраця є основою багатьох повсякденних дій: від розмов і музики до роботи та виховання дітей. Командна робота потребує спільних правил і подібного способу мислення. Вчені з’ясували, що це можна побачити на рівні мозкових процесів — і дуже швидко, протягом часток секунди.
Дослідження очолила когнітивна нейробіологиня Деніз Моерел з Western Sydney University. Основна мета полягала в тому, щоб зрозуміти: синхронізація мозку виникає просто тому, що люди виконують одне завдання, чи саме через факт співпраці між ними.
Читайте також:
70 тисяч думок на день. Учені показали, як працює людський мозок У експерименті взяли участь 48 людей, яких об'єднали у 24 пари. Кожна пара мала разом вирішити, як сортувати фігури з чорно-білими візерунками, що з’являлися на екрані. Фігури відрізнялися формою, контрастністю,
розміром візерунка та типом ліній. Учасники мали обрати дві з цих ознак і за ними розкласти фігури на чотири групи.
Спочатку партнерам дозволяли спілкуватися та узгодити правила. Після цього вони сідали спиною один до одного, більше не розмовляли й працювали з однаковим завданням на екранах. У цей час вчені записували активність мозку за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ).
Результати показали, що в перші 45−180 мілісекунд після появи фігури мозкова активність була схожою у всіх учасників, адже всі виконували одне й те саме завдання. Але вже приблизно через 200 мілісекунд з’являлася різниця: активність мозку залишалася синхронною лише всередині справжніх пар, а не між усіма учасниками загалом.
Читайте також:
Схоже на мозок людини. Учені створили пристосування, яке здатне вдосконалити штучний інтелект Ця синхронізація з часом посилювалася — чим довше пари працювали разом, тим більш «узгодженим» ставав їхній мозок. Для порівняння науковці створили так звані псевдопари — людей, які не працювали разом, але випадково дотримувалися схожих правил сортування. У таких випадках спільність мозкової активності була значно слабшою.
Це означає, що синхронізація виникає не лише через однакові правила або завдання. Важливу роль відіграє саме взаємодія з конкретним партнером, з яким ці правила створювалися.
Автори дослідження зазначають, що соціальна взаємодія має ключове значення для формування нейронних процесів у мозку людини. Також вони вказують, що цей метод може бути корисним для подальшого вивчення командної роботи, спілкування та спільного ухвалення рішень.
Читайте також:
Людський мозок працює, як квантовий комп’ютер — ірландські вчені
