Зонд Voyager 2, який у 1986 році пролітав повз Уран, міг зафіксувати незвичні умови, а не типову картину для цієї планети. Про це йдеться в новому дослідженні вчених із Південно-західного науково-дослідного інституту США (SwRI), опублікованому в журналі Geophysical Research Letters.
Під час історичного прольоту Voyager 2 побачив Уран майже без деталей — як сіро-зелений диск — і зафіксував дуже потужний електронний радіаційний пояс. Його енергія була значно вищою, ніж очікували науковці. Ця особливість залишалася незрозумілою майже 40 років.
Довгий час вважалося, що в Урана слабкий іонний радіаційний пояс, але надзвичайно сильний електронний. Зонд Voyager 2 і досі залишається єдиною місією, яка безпосередньо вимірювала радіаційне середовище біля цієї планети.
Проаналізувавши старі дані повторно, команда SwRI припустила: проліт відбувся не за звичайних умов сонячного вітру. Науковці вважають, що в той момент через систему Урана проходила так звана співобертова область взаємодії — структура сонячного вітру, подібна до тієї, що викликає потужні космічні бурі біля Землі.
Читайте також:
Загадковий гігант. Телескоп імені Джеймса Вебба зробив приголомшливе фото Урану — ця планета ще цікавіша, ніж ми думали Дослідження очолив фізик Роберт Аллен. Разом із колегами він порівняв спостереження Voyager 2 із подібними подіями, які фіксували біля Землі в наступні десятиліття.
«Наука значно просунулася з часів прольоту Voyager 2. Ми вирішили порівняти його дані з земними спостереженнями, зробленими з того часу», — пояснив Аллен.
У 2019 році на Землі стався подібний сонячний феномен, який різко прискорив електрони в радіаційних поясах. Як зазначила Сара Вайнз зі SwRI, у разі аналогічного впливу на Уран це могло пояснити, чому Voyager 2 зафіксував несподівано високу енергію електронів.
Читайте також:
Цілі океани. На супутниках Урана може бути рідка вода — дослідження Учені наголошують: раніше вважалося, що потужні високочастотні хвилі, які тоді зафіксували, лише «вимивали» електрони в атмосферу планети. Сьогодні ж відомо, що за певних умов ці хвилі, навпаки, можуть розганяти електрони майже до швидкості світла.
Автори роботи зазначають, що взаємодія сонячного вітру з магнітосферою Урана могла спричинити саме такий ефект. Водночас це породжує нові запитання щодо фізики таких хвиль і послідовності подій, які до них призводять.
«Це ще один аргумент на користь місії до Урана. Наші результати важливі й для подібних систем, зокрема Нептуна», — підсумував Аллен.
Читайте також:
Це вам не на Місяць злітати. Китай анонсував запуск кораблів до Урану та Юпітера
