Ідеального суспільства, де всі справді рівні, не існує.
Такого висновку дійшли антропологи, проаналізувавши дані про сучасні групи, які зазвичай описують як максимально егалітарні - тобто формально позбавлені вираженої нерівності за владою, багатством і статусом.
Антропологи Дункан Стіббард-Хоукс і Кріс фон Ройден розглянули широкий масив матеріалів: етнографічні описи, дані польових спостережень і досліджень за такими групами, як хадза в Танзанії, батек у Малайзії та ікунг у Калахарі. Приводом стало, з одного боку, розмите розуміння самого терміна "егалітаризм", а з іншого - бажання розвінчати романтичний образ "шляхетного дикуна", що живе нібито в природній гармонії, мирі та повній рівності.
Результати представлені в статті, прийнятій до публікації в журнал Behavioral and Brain Sciences.
Де ховається нерівністьПісля аналізу даних дослідники дійшли висновку: жодне людське суспільство не є по-справжньому рівним Навіть групи, які в науковій і популярній літературі називають егалітарними, демонструють помітні відмінності одразу за кількома напрямами:
- тілесний і "вкладений" капітал (розмір тіла,
сила, навички, здоров'я);
- соціальний капітал (мережі зв'язків, спорідненість, вплив);
- гендер і вік;
- знання та компетенції;
- репродуктивний успіх.
Навіть за мінімуму особистої власності не досягається повна рівність у матеріальних ресурсах:
одні люди опиняються в кращому становищі, коли справа стосується контролю над розподілом цінних благ - м'яса, доступу до мисливських угідь та інших важливих ресурсів.
Усе це спонукало авторів переглянути звичне розуміння егалітаризму:
"Егалітаризм - це не рівність, ні за результатом, ні за мотивами",- зазначають вони.
Егалітаризм як результат боротьби інтересівЗгідно з роботою, причина відносної "рівності" в деяких суспільствах - не у вродженому альтруїзмі Радше це побічний продукт постійної боротьби людей за захист своїх інтересів.
Ця боротьба виражається в практиках:
- demand-sharing - вимога розділити їжу та інші ресурси з тими, у кого вони є;
- risk-pooling - колективний перерозподіл ресурсів як "страховка" від невдачі окремого мисливця або домогосподарства;
- status-leveling - "приземлення" тих, хто намагається піднятися над іншими, зокрема через критику, глузування, соціальний тиск.
егалітарне суспільство - це не те, де всі фактично рівні, а те, де соціально-екологічні умови дають змогу більшості людей досить успішно забезпечувати собі доступ до ресурсів, статусу й автономії
Тобто відносна рівність - не природний вихідний стан а результат постійного соціального напруження і боротьби, "виграна" в процесі взаємодій, а не дана раз і назавжди.