Астрономи з Інституту астрономії Гавайського університету (IfA) відновили драматичну історію далекого червоного гіганта, дослідивши ледь помітні зміни у його випромінюванні.
Крихітні коливання яскравості вказують на те, що зірка, ймовірно, зіткнулася та злилася з іншим небесним тілом у далекому минулому. Сьогодні ця незвичайна зірка є частиною системи Gaia BH2, де вона обертається навколо «спокійної» чорної діри.
Читайте також:
Ехо прадавнього вибуху. Телескоп Джеймс Вебб зафіксував смерть зірки на світанку Всесвіту Використовуючи дані супутника НАСА TESS, команда виявила слабкі коливання, відомі як «зоряні землетруси». Подібно до того, як сейсмічні хвилі дозволяють вивчати надра Землі, ці поштовхи дали вченим можливість зазирнути всередину зірки та точно виміряти властивості її ядра. Результати дослідження, опубліковані в Astronomical Journal виявили глибоку суперечність між хімічним складом об'єкта та його реальним віком.
Зірка виявилася багатою на так звані «альфа-елементи» (важкі елементи, характерні для дуже давніх світил). Згідно з хімічними моделями,
вона мала б бути древньою, проте аналіз внутрішніх коливань показав, що їй лише близько 5 мільярдів років. Це робить її значно молодшою, ніж передбачалося. Науковці припускають, що Gaia BH2 отримала додаткову масу від компаньйона або в результаті поглинання речовини під час утворення чорної діри, що «омолодило» її зовнішній вигляд, зберігши при цьому стару хімічну сигнатуру.
Ще одним сюрпризом стала швидкість обертання. Наземні телескопи зафіксували, що червоний гігант робить повний оберт навколо своєї осі за 398 днів. Для поодинокої зірки такого віку та типу це надзвичайно висока швидкість. Таке «розкручування» можна пояснити лише інтенсивними припливними взаємодіями з масивним компаньйоном у минулому.
Системи Gaia BH2 та Gaia BH3 належать до класу «сплячих» чорних дір. Вони не поглинають речовину активно, а отже, не випромінюють рентгенівські промені, за якими зазвичай шукають такі об'єкти. Їх вдалося виявити лише завдяки ретельному відстеженню гравітаційного впливу на сусідні зірки. Ці відкриття змушують астрономів переглянути наявні теорії про еволюцію зірок із низьким вмістом металів та змінюють підхід до пошуку невидимих мас у нашій Галактиці. Подальші спостереження за допомогою TESS мають остаточно підтвердити гіпотезу про зоряне злиття та пролити світло на формування цих мовчазних космічних пар.
Читайте також:
