Зробіть глибокий вдих. А тепер ще один. За цей другий ковток кисню ви маєте подякувати океану, а точніше — мікроскопічним водоростям, які невтомно працюють у його водах.
Читайте також:
Бетон майбутнього. Вчені створили матеріал, що поглинає CO2 під час виробництва Нове дослідження вчених з Ратґерського університету (США) показуєтривожну картину: у Південному океанi фітопланктон сидить на жорсткій дієті, що гальмує вироблення кисню.
Залізо для морського планктону — це як вітаміни для нас. Воно життєво необхідне для фотосинтезу. Найчастіше в океан він потрапляє з пилом, який вітер несе з пустель, або з талими водами льодовиків.
Пол Фальковскі, співавтор дослідження, пояснює: «Наше відкриття показує, що на величезних просторах океану саме дефіцит заліза є тим гальмом, яке не дає планктону виробляти кисень на повну потужність».
Коли рівень заліза падає, фотосинтез сповільнюється або й зовсім зупиняється. Це означає, що водорості гірше поглинають вуглекислий газ із атмосфери і гірше ростуть.
Хоча людям задуха не загрожує, для морських мешканців наслідки можуть бути катастрофічними.
«Фітопланктон є основним джерелом їжі для криля, мікроскопічних креветок, які є основним джерелом їжі в Південному океані практично для кожної тварини, включаючи пінгвінів, тюленів, моржів та китів», — сказав Фальковскі.
Кліматичні зміни лише підливають масла у вогонь, змінюючи вітри й течії так, що пил із залізом просто не долітає туди, де він потрібен.
Щоб зрозуміти цей процес не в теорії, а на практиці, аспірантка Хешані Пупулеватте провела 37 днів на борту наукового судна. Вона пройшла шлях від берегів Африки до крижаних вод Антарктики, вимірюючи стан води спеціальними флуорометрами.
Хешані виявила цікавий механізм: коли клітині бракує заліза, вона буквально «ламається». Близько 25% білків, які вловлюють світло, від'єднуються від енергетичних центрів. У результаті сонячна енергія не перетворюється на хімічну (їжу та кисень), а просто марнується, виходячи назовні у вигляді слабкого світіння — флуоресценції.
Але варто було додати у проби води трохи заліза, як планктон «ремонтував» себе, відновлював зв’язки й починав працювати ефективно. Це дослідження дає ключ до розуміння того, як змінюватиметься продуктивність океану в майбутньому.
Читайте також:
Видри-санітари. Науковці з’ясували, як річкові хижаки контролюють хвороби риб
