У Південній Африці міжнародна група археологів і хіміків виявила найдавніші прямі докази застосування рослинної отрути на мисливській зброї, яким приблизно 60 тис. років. Дослідження опублікували 7 січня в журналі Science Advances.
Під час дослідження кам'яних мікролітів зі скельного укриття Умхлатузана в провінції Квазулу-Наталь науковці проаналізували кварцові мікроліти дрібні кам'яні пластини, які використовувалися як наконечники стріл у пізньому плейстоцені. За допомогою методу газової хроматографії мас-спектрометрії (GC-MS) на п'яти з 10 артефактів виявили сліди токсичних рослинних алкалоїдів.
Ідеться про сполуки буфанідрин та епібуфанізин, які походять із рослин родини амарилісових. Найімовірнішим джерелом отрути вчені вважають Boophone disticha південноафриканську рослину, ексудат якої історично використовували як стрілову отруту. Для підтвердження результатів науковці порівняли археологічні зразки з етноісторичними отруєними наконечниками стріл і сучасними екстрактами цієї рослини хімічні сигнатури повністю збіглися.
Аналіз розташування залишків показав, що отрута, ймовірно, входила до складу клейкої суміші, якою кам'яні мікроліти кріпилися до древка стріли. Сліди ударів і мікроподряпини підтверджують, що ці вироби використовувалися як наконечники стріл, а не як різальні інструменти.
На думку дослідників, відкриття свідчить про високий рівень технологічних знань і когнітивних здібностей мисливців-збирачів півдня Африки вже 60 тис. років тому. Вони не лише виготовляли складну зброю, а й добре розуміли властивості отруйних рослин і вміли цілеспрямовано застосовувати їх для полювання.
Дослідження провела міжнародна команда археологів і хіміків під керівництвом професора Свена Ісакссона зі Стокгольмського університету у співпраці з науковцями з Університету Йоганнесбурга.
