Для сучасної людини собака — це передусім найкращий друг, але 2500 років тому на території сучасної Болгарії ставлення до цих тварин було куди прагматичнішим.
Читайте також:
Таємниці інтимного життя білух. Вчені розкрили стратегію виживання арктичних китів Нові дослідження зооархеологів доводять: давні фракійці не просто вживали собак у їжу, а робили це регулярно, перетворюючи кінофагію на частину своєї кулінарної культури.
Зооархеолог Стелла Ніколова проаналізувала тисячі знахідок із 15 стародавніх поселень. Результати приголомшують: на деяких локаціях рештки собак складають до 10% від усіх кухонних відходів. Особливо відзначився Емпоріон Пістірос — потужний торговий вузол, де грецькі амфори сусідили з фракійськими традиціями, пише Archaeology News.
Докази того, що це був саме обід, а не ритуальне поховання, закарбовані прямо на кістках. Майже на кожному п’ятому зразку з Пістіроса знайшли чіткі сліди металевих ножів. Найбільше надрізів — на стегнах та ребрах, де найбільше м’яса.
Методика обробки туш вражає своєю буденністю. Собак розбирали так само, як овець чи телят:
дробили кістки, відокремлювали лапи, а обпалені зуби на щелепах натякають, що шерсть просто обсмалювали на відкритому вогні перед приготуванням.
Найпопулярніший міф у таких випадках — «люди їли собак, бо не було чого їсти». Проте археологія каже інше. У тих самих сміттєвих ямах повно кісток свиней, корів, оленів та риби. Фракійці мали вдосталь їжі, а отже, собачатина була свідомим гастрономічним вибором, а не відчаєм.
Цікаво, що в їжу йшли переважно дорослі особини. Вчені припускають, що ці тварини спершу «відпрацьовували» свій хліб як охоронці стад (за розмірами вони нагадували сучасних вівчарок), а вже потім потрапляли на стіл.
Болгарія — не єдиний приклад. Схожі «меню» знаходять у Румунії та Греції, що свідчить про спільну балканську традицію того часу. Проте згодом у культурі стався злам. У пізніших шарах того ж Пістіроса вчені вже не знаходять посічених кісток. Натомість з’являються повноцінні поховання собак, де тварину клали в землю цілою і неушкодженою. Собака нарешті «переїхав» із тарілки на килимок біля вогнища, ставши повноправним компаньйоном людини.
Читайте також:
Чи зможуть собаки колись заговорити: що про це каже сучасна наука
