Міжнародна група дослідників під егідою Центру океанічних досліджень GEOMAR (Німеччина) розкрила механізм формування комплексу жолобів Кінг — 500-кілометрової системи западин у Північній Атлантиці.
Читайте також:
Що може піти не так? В Антарктиді починають буріння найвразливішої ділянки льодовика Судного дня Поява цього гігантського утворення не пов’язана з ерозією, а є результатом розриву океанічної кори внаслідок взаємодії тектонічних плит та мантійної активності, пишеSciTechDaily.
Геологічні дані вказують на те, що в період 37−24 мільйони років тому ділянка на захід від Португалії стала зоною конфлікту між Європейською та Африканською плитами. Замість горизонтального зміщення, кора почала розриватися у напрямку зі сходу на захід. Цей процес відбувався поступово, що вчені порівнюють із рухом застібки-блискавки. Кінцевою точкою цієї деформації на сході стала безодня Пік — одна з найглибших зон Атлантичного басейну.
Головним чинником, що визначив локалізацію розлому, виявилася температурна аномалія. Геогеолог Антьє Дюркефельден зазначає, що задовго до розколу кора в цій зоні була аномально товстою та перегрітою.
Причиною став мантійний плюм — висхідний потік магми, який був раннім відгалуженням сучасного Азорського плюму. Саме цей тепловий вплив зробив кору механічно вразливою. Коли тектонічне напруження досягло критичної межі, розрив стався саме у «підігрітій» зоні.
Дослідження ґрунтується на матеріалах експедиції судна METEOR 2020 року. За допомогою сонарного картографування та хімічного аналізу вулканічних порід, проведеного в лабораторіях Кільського та Медісонського університетів, вдалося підтвердити вік та походження каменів із дна жолоба. Формування структури припинилося, коли активна межа плит змістилася південніше, залишивши по собі реліктовий шрам на океанічному дні.
Читайте також:
Унікальне «Загублене місто» на дні океану — де могло зародитися життя на Землі — BBC
