Земля поступово змінює свій колір, якщо дивитися на неї з космосу. Найбільший наземний біом планети — бореальні ліси — рушив із місця.
Читайте також:
Крадіжка здобичі та зміна меню. Вчені розкрили таємне життя пум поруч із вовками Рятуючись від аномальної спеки, ця велетенська «зелена стрічка» впевнено просувається в бік Північного полюса, займаючи території, які раніше були для неї занадто холодними.
Бореальні ліси, відомі також як тайга, — це не просто масиви хвойних дерев. Це замкнена екосистема, що оперізує Північну півкулю через Аляску, Канаду, Скандинавію та Євразію. Вона є домівкою для бізонів, бурих ведмедів, лосів та рідкісних хижих птахів. Проте саме це розташування робить тайгу вкрай вразливою: за останніми підрахунками, цей регіон прогрівається вчетверо швидше, ніж решта планети в середньому.
Вчені з NASA та центру terraPulse оприлюднилирезультати масштабного дослідження, в основі якого лежить найтриваліший в історії супутниковий запис лісового покриву. За допомогою алгоритмів машинного навчання вони обробили понад 224 тисячі знімків із супутників Landsat за період з 1985 по 2020 рік.
Деталізація карт вражає: кожен піксель відповідає ділянці розміром лише 30 метрів.
Результати виявилися приголомшливими. За 35 років площа бореальних лісів зросла на 844 000 квадратних кілометрів (зростання на 12%). Весь цей приріст відбувся виключно на півночі. В середньому межа лісу змістилася до полюса на 0,29 градуса широти.
Хоча цифри на папері виглядають як «озеленення» планети, насправді ситуація набагато складніша. Поки на півночі з’являються нові молоді пагони, південні окраїни біома масово гинуть від засух та пожеж. Тайга не просто розширюється — вона буквально тікає з півдня, втрачаючи старі, масивні дерева.
Найбільша проблема полягає у зміні «демографії» лісу. Старі дерева, які десятиліттями накопичували вуглець, зникають. Їх замінюють молоді, тонкі ліси, які значно гірше справляються з функцією «пилососа» для атмосферного CO2.
Це створює небезпечний зворотний зв’язок: ліс стає менш ефективним у боротьбі з потеплінням саме тоді, коли ми потребуємо його найбільше. Науковці резюмують: розуміння ролі цих молодих екосистем у глобальному вуглецевому циклі тепер є критично важливим для будь-яких прогнозів щодо майбутнього клімату.
Читайте також:
Рекорд у «Сколівських Бескидах»: тут мешкає найбільша популяція зубрів у Карпатах
