Довгий час у матеріалознавстві панувала думка, що в гібридних перовскітах — тих самих кристалах, на яких зараз тримається майбутнє сонячної енергетики — за все «корисне» відповідає лише їхня неорганічна частина.
Читайте також:
Ефективність понад 60%. Нова технологія перетворює промислові відходи на основу для пластику Органіку сприймали радше як допоміжний каркас. Команда з Університету Оклахомивирішила перевірити цей старий постулат і, як виявилося, не дарма.
Дослідники, під керівництвом аспіранта М. С. Мухаммада, розробили матеріал, де саме органічний компонент бере на себе головну роль у випромінюванні світла під дією радіації. Виявилося, що якщо «вмонтувати» молекули стільбенів безпосередньо в шарувату структуру перовскіту, вони починають світитися в п’ять разів інтенсивніше, ніж зазвичай. Кристалічна решітка ніби створює для них ідеальне середовище, посилюючи їхні природні властивості.
Навіщо це потрібно? Відповідь криється у швидкості. Коли ми говоримо про детектори рентгенівського, гамма- чи нейтронного випромінювання, кожна наносекунда має значення. Органічне світло виникає значно швидше за неорганічне. Це дозволяє створювати надшвидкі датчики, які миттєво реагують на загрозу.
Професор Байрам Сапаров, який керував дослідженням, наголошує: такий підхід дозволив досягти показників, що не лише наздоганяють сучасні топові детектори, а й мають потенціал їх перевершити.
Читайте також:
Енергія з відходів. У Канаді навчилися перетворювати сечу на електрику за допомогою бактерій
