Під водами озера в центральній частині Італії археологи відкрили поселення епохи неоліту, яке вже називають одним із найцінніших для вивчення ранніх землеробських культур Європи. Йдеться про село Ла-Мармотта, що пролежало на глибині близько 11 метрів понад сім тисяч років. Результати дослідження були опубліковані в науковому журналі Journal of Archaeological Science: Reports.
Поселення існувало приблизно між 5635 і 5230 роками до нашої ери. Воно розташовувалося за кількасот метрів від сучасного берега й складалося з дерев’яних будинків, зведених уздовж водойми. Згодом територія опинилася під водою, а шар осаду та відсутність кисню створили виняткові умови для збереження органічних матеріалів.
Дерев’яна зброя, що пережила тисячоліттяПід час підводних розкопок, які тривали з 1993 по 2005 рік, дослідники виявили десятки предметів із дерева — від каное та весел до інструментів для обробки землі. Особливий інтерес викликала колекція луків: щонайменше 35 екземплярів, з яких 19 детально проаналізували в новому дослідженні.
Вчені дійшли висновку, що це одна з найкраще збережених колекцій дерев’яної зброї раннього неоліту в Європі.
Аналіз показав використання шести різних порід деревини — зокрема граба, ясена, кизилу, вільхи, калини та кам’яного дуба. Цікаво, що традиційний для неолітичних луків тис у цьому поселенні взагалі не застосовували. Це свідчить про гнучкий підхід майстрів, які адаптували конструкцію зброї до доступних місцевих ресурсів.
Полювання залишалося важливою частиною життяДослідники переконані, що луки були повноцінною мисливською зброєю, а не ритуальними предметами. Про це свідчать властивості деревини та знайдені кременеві й обсидіанові наконечники стріл зі слідами ударів.
Попри розвиток землеробства, мешканці Ла-Мармотти активно полювали, поєднуючи різні способи виживання. Вони не поділяли лісові ресурси за принципом «одна порода — одне призначення»: ті самі дерева використовували для будівництва жител, виготовлення човнів і створення зброї.
На думку археологів, ця знахідка змінює уявлення про рівень технологічної майстерності неолітичних громад. Вона демонструє, що ранні землероби були винахідливими та добре орієнтувалися в довкіллі, ефективно використовуючи ресурси навколишньої екосистеми.
