Міжнародна група дослідників оприлюднила результати інноваційного аналізу настінного живопису в античному місті Карфаген-Нова (сучасна Картахена, Іспанія).
Об'єктом вивчення став Дім Сальвія — розкішний особняк кінця I — початку II століття нашої ери. Науковцям вдалося виявити унікальну техніку нанесення фарб, яка раніше не була задокументована на Іберійському півострові, що свідчить про надзвичайну винахідливість давніх майстрів.
Читайте також:
Цифровий археолог. Штучний інтелект Ludii відтворив правила гри часів Римської імперії У центрі уваги опинилася парадна їдальня (біклінум), де настінні розписи збереглися у своєму первісному положенні. За допомогою мікроскопічного аналізу, рентгенівської дифракції та раманівської спектроскопії вчені з’ясували, що декоративне покриття складається з чотирьох складних шарів. Замість звичайної повітряної вапни художники використовували мікритову вапну з місцевих кар'єрів, додаючи до розчину фрагменти мармуру, кварциту та доломіту для міцності й візуального блиску.
Найбільшим відкриттям став метод роботи з кіновар'ю — надзвичайно дорогим пігментом на основі сульфіду ртуті,
який в античності називали «червоним золотом». Через високу вартість та хімічну нестабільність кіновар рідко використовували в чистому вигляді. Дослідники виявили складний «рецепт»: спочатку художники наносили шар жовтого вохристого пігменту (гетиту), а поверх нього — суміш кіноварі з дешевшим гематитом.
Така багатошарова структура виконувала дві функції. По-перше, вона дозволяла економити дефіцитну сировину, зберігаючи насичений престижний колір. По-друге, жовтий підшар діяв як хімічний бар'єр, що запобігав потемнінню кіноварі під впливом світла та вологи. Подібну техніку раніше фіксували лише у віддаленому Ефесі, що вказує на існування спільної мережі технічних знань по всій Римській імперії.
Палітра Дому Сальвія також містила «єгипетську синь» — перший у світі синтетичний пігмент, який виготовляли шляхом нагрівання піску та сполук міді до високих температур. Майстри змішували його з «зеленою землею» для створення складних відтінків листя та води. Це дослідження доводить, що римські ремісники були не просто декораторами, а справжніми фахівцями з матеріалознавства, які поєднували мистецтво з хімією та інженерією для створення довговічної краси.
Читайте також:
Відкриття у Німеччині. У центрі баварського міста знайшли давньоримський храм
