Наука

Незвичайна активність. Вчені виявили приховані зміни всередині Сонця

5 бер•NV

Навіть у періоди відносного затишшя Сонце не залишається статичним об'єктом. Новий аналіз даних за кілька десятиліть показав, що внутрішня структура нашої зірки зазнає вимірюваних змін під час 11-річних циклів активності, особливо в моменти глибоких мінімумів.

Результати дослідження, опублікованів журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society проливають світло на те, чому деякі сонячні цикли виявляються значно слабшими за інші.

Читайте також:

Сонце взяло вихідний. Наша зірка вперше за чотири роки залишилася без жодної плями Група астрофізиків під керівництвом Сарбані Басу з Єльського університету вивчила чотири послідовні сонячні мінімуми, використовуючи мережу телескопів BiSON. Науковці застосували метод геліосейсмології — вивчення акустичних коливань усередині Сонця. Подібно до того, як сейсмічні хвилі допомагають вивчати надра Землі, звукові хвилі, що відбиваються в сонячній плазмі, дозволяють зазирнути під видиму поверхню зірки.

Дослідники виявили, що мінімуми сонячної активності не ідентичні між собою. Зокрема, період 2008−2009 років, який був одним із найтриваліших і найспокійніших в історії спостережень,

продемонстрував чіткі внутрішні зсуви. Дані свідчать, що в цей час у зовнішніх шарах Сонця швидкість звуку була вищою, а тиск газу та температура — дещо вищими за норму. Водночас магнітні поля в окремих областях виявилися слабшими.

За словами професора Білла Чапліна з Бірмінгемського університету, зовнішні шари Сонця непомітно змінюються від циклу до циклу, залишаючи «внутрішній слід». Ці процеси безпосередньо впливають на те, як наростатиме активність у майбутньому. Наприклад, після аномально спокійного мінімуму 2008 року настав 24-й сонячний цикл, який став одним із найслабших за всю історію спостережень.

Розуміння того, що відбувається під поверхнею цього бурхливого шару плазми, має вирішальне значення для прогнозування сонячних спалахів та викидів корональної маси, які впливають на космічну погоду та роботу техніки на Землі. Вчені сподіваються, що майбутні місії, як-от проєкт PLATO Європейського космічного агентства, дозволять застосувати ці методи до інших зірок, допомагаючи краще зрозуміти еволюцію планетних систем.

Читайте також:

Тривале і різке згасання. Зірка, у 13 разів важча за Сонце, зникла без вибуху і залишила після себе чорну діру

газ, погода

Читайте ще