Довгий час вчені шукали інопланетян за дуже простою методикою: малювали навколо кожної зірки «зону Золотоволоски» — ту саму ділянку, де не надто гаряче і не надто холодно, щоб вода на планеті не википіла і не замерзла. Але чим більше екзопланет знаходять, тим зрозуміліше стає: старі правила більше не працюють.
Читайте також:
Нутові грядки на Місяці. Вчені навчилися вирощувати їжу в імітації місячного ґрунту Нове дослідження професора Амрі Ванделя з Єврейського університету в Єрусалимі ставить під сумнів ці жорсткі кордони. Його ідея проста, але революційна: досить дивитися на планети як на статичні кульки, час глянути, як вони насправді розподіляють тепло.
У центрі уваги — планети в припливному захопленні. Це світи, які завжди дивляться на свою зірку одним «обличчям». На одному боці — нескінченний сонячний день, на іншому — вічна ніч. Раніше вважалося, що такі екстремальні контрасти — це вирок для всього живого.
Але кліматична модель Ванделя доводить протилежне. На планетах, що обертаються навколо червоних та помаранчевих карликів (M- та K-зірок), рідка вода цілком може існувати на темному боці.
Як це можливо? Атмосфера працює як гігантська теплова помпа, перекачуючи гаряче повітря з денної півкулі в нічну. Там, у вічній тіні, створюються зони з цілком комфортною температурою, де вода не замерзає.
Ця теорія пояснює дивні знахідки телескопа JWST. Він нещодавно засік водяну пару в атмосферах «суперземель», які, згідно зі старими моделями, мали б бути занадто гарячими для рідкої води. Тепер ми знаємо: вода там може бути, просто вона «ховається» на нічній стороні.
Але це ще не все. Вандель заглянув і за межі холодної зони. Навіть на планетах-крижинках, далеких від своїх сонць, вода може залишатися рідкою під товстим шаром льоду. Аналогічно до наших антарктичних озер, там можуть існувати цілі підлідні світи, приховані від прямого зоряного світла.
Читайте також:
Уроки Марсіанина. Як людські відходи допоможуть колонізувати Червону планету
