Українські археологи оприлюднили результати сенсаційного дослідження, що проливає світло на маловідомі аспекти життя та обрядів пізньоскіфської культури.
У подвійному похованні віком близько 1900 років, розташованому в городищі Червоний Маяк на березі Дніпра, було ідентифікувано кіновар — рідкісну та високотоксичну мінеральну форму сульфіду ртуті.
Читайте також:
Люті воїни. Скіфи виготовляли сагайдаки для стріл зі шкіри своїх ворогів — вчені Наукова праця Олени Дзнеладзе, археологині з Національної академії наук України, та її колег, опублікованав журналі Antiquity стала першим підтвердженим випадком виявлення цього мінералу в пізньоскіфських пам’ятках. Хоча розкопки некрополя тривають ще з 1970-х років, а червоні грудки знаходили в могилах з 2011 року, лише тепер за допомогою сучасних аналізів вдалося довести, що це саме кіновар, а не звичайна вохряна глина.
Об'єктом детального вивчення стала крипта, де спочивали дві жінки. Перша пішла з життя у віці від 35 до 45 років. Пізніше до цієї ж могили підхоронили молодшу жінку, якій на момент смерті було лише 18−20 років.
Разом із ними дослідники знайшли традиційний інвентар: намисто, керамічні вироби та металеві предмети. Проте саме наявність яскраво-червоного пігменту викликала найбільший інтерес.
На відміну від нетоксичної вохри (оксиду заліза), кіновар містить ртуть, яка накопичується в організмі та викликає важкі отруєння, тремор і дихальну недостатність. Учені припускають, що давні мешканці Придніпров'я могли не знати про небезпеку мінералу, використовуючи його як елітний фарбник.
Дослідники висувають кілька гіпотез щодо використання кіноварі:
- Консервація Оскільки скіфські крипти використовувалися протягом десятиліть (іноді до 50 років) для повторних поховань, токсичні властивості ртуті могли сповільнювати розкладання тіл за рахунок боротьби з бактеріями.
- Косметика Мінерал знайдено виключно в жіночих похованнях, тож він міг бути частиною косметичного набору — рум’янами чи фарбою для тіла, що зберігалися в спеціальних скриньках (піксидах).
- Сакральний символ Червоний колір традиційно символізував «відблиск життя», і ним могли посипати померлих під час ритуалів.
Це відкриття підкреслює складність торговельних і культурних зв’язків скіфів — кочового народу, чий ареал простягався від сучасної України до Китаю в період з 800 року до н.е. до 300 року н.е. Знахідка у Червоному Маяку, що датується межею I та II століть н.е., демонструє фінальний етап розвитку цієї великої культури на українських теренах.
Читайте також:
Спадщина кочівників. У Полтавській області археологи знайшли артефакти часів скіфів і сарматів
