Фото ілюстративне, з відкритих джерел
Про це пише The Guardian.
Бірманські пітони є унікальним об'єктом для вивчення метаболізму через свою здатність поглинати здобич, що дорівнює їхній власній вазі. Після цього їхній обмін речовин прискорюється у 4 000 разів, а об'єм серця збільшується на чверть, після чого змія може місяцями обходитися без їжі.
Науковці Стенфордського університету та Університету Колорадо дослідили понад 200 молекул, що з'являються в крові рептилії після годування, і зафіксували тисячократне зростання концентрації саме метаболіту pTOS.
Експеримент показав, що введення цієї молекули лабораторним мишам з ожирінням призводить до суттєвих фізіологічних змін: за 28 днів піддослідні втратили 9% маси тіла.
Важливо, що механізм дії pTOS кардинально відрізняється від сучасних агоністів рецепторів GLP-1. Якщо останні працюють переважно через уповільнення роботи шлунку, що часто спричиняє нудоту та дискомфорт, то «зміїна» молекула діє безпосередньо на гіпоталамус — ділянку мозку, яка відповідає за регуляцію відчуття голоду.
Оскільки pTOS природним чином виробляється бактеріями в кишечнику змій і в невеликих кількостях присутня навіть у людському організмі, науковці мають оптимістичні прогнози щодо її безпеки. Співавторка дослідження Леслі Лейнванд зазначає, що людство може багато чому навчитися у тварин, які еволюційно пристосувалися до екстремальних навантажень.
Попри перспективність відкриття, автори матеріалу в журналі Nature Metabolism наголошують, що попереду ще тривалий етап клінічних випробувань, перш ніж результати можна буде застосувати в терапії людей.
