Кожен, хто хоч раз обіймав унітаз після невдалої вечері, знає це паскудне відчуття: на улюблені страви стає боляче навіть дивитися.
Читайте також:
Відлуння давніх травм. Стрес у ранньому дитинстві може викликати проблеми з травленням упродовж всього життя Апетит випаровується миттєво і часто не повертається навіть тоді, коли шлунок уже заспокоївся. Для мільйонів людей із хронічними паразитами цей стан взагалі стає нормою життя. Досі наука лише розводила руками: навіщо організму морити себе голодом саме тоді, коли треба сили на війну з хворобою?
Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско нарешті «прослухали» біологічну радіолінію, якою кишечник скаржиться мозку. Результати в журналі Nature описують дивовижно логічну, хоч і жорстку схему. Лауреат Нобелівської премії Девід Джуліус каже, що в основі лежить витончена молекулярна логіка, яку ми раніше просто не помічали, передає SciTechDaily.
У центрі цього — два типи рідкісних клітин у складках кишечника. Перші — так звані «чубкуваті» клітини (tuft cells), такі собі антени, що ловлять хімічний сморід паразитів.
Другі — ентерохромафінні клітини (EC), справжні хімічні заводи, що викидають сигнали болю та дискомфорту. Раніше було неясно, чи вони працюють поодинці, чи в парі.
Експерименти Кокі Тохари показали: «чубкуваті» клітини вміють робити фокус — вони поводяться як нейрони, хоча ними не є. Відчувши червів, вони вистрілюють ацетилхоліном — молекулою-кур'єром, якою зазвичай нерви передають накази. Сусідні EC-клітини миттєво ловлять цей сигнал і «заливають» усе навколо серотоніном. Саме цей надлишок серотоніну б'є по волокнах блукаючого нерва, який несе до мозку безапеляційний наказ: «Припинити прийом їжі!».
Цікаво, що апетит зникає не відразу. Механізм працює у два етапи. Спочатку «чубкуваті» клітини дають короткий пробний сигнал. Але якщо імунітет бачить, що ворог засів серйозно, ці клітини починають шалено розмножуватися. Їх стає так багато, що викид ацетилхоліну стає постійним фоном. Кишечник ніби чекає залізобетонних доказів загрози, перш ніж перевести тіло в режим жорсткої економії.
Щоб перевірити цю теорію, вчені заразили паразитами мишей. Звичайні гризуни швидко забили на їжу, а от піддослідні, яким заблокували роботу «чубкуватих» клітин, продовжували жувати як ні в чому не бувало. Це остаточно підтвердило: шлях від кишок до центру апетиту в голові пролягає саме через цей нововідкритий ланцюжок.
Читайте також:
Механізм гіпертонії. Вчені розкрили, що лежить в основі високого тиску Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.
