Археологія текстилю тривалий час трималася на непрямих доказах: глиняних грузилах та керамічних прясельцях. Органіка у середземноморському кліматі майже не виживає, що створювало прогалину в розумінні реальної морфології стародавніх верстатів.
Читайте також:
Єдине у світі зображення «венатрикс». Альфонсо Маньяс ідентифікував жінку-бійця на мозаїці III століття Команда Рікардо Бассо Ріала з Університету Гранади зуміла реконструювати цей процес завдяки знахідці в Кабесо-Редондо (Іспанія), де виявили обвуглені деталі вертикального ткацького верстата, що датується II тисячоліттям до нашої ери. Про це пише SciTechDaily.
Фактично, пожежа в поселенні «законсервувала» обладнання in-situ: дослідники ідентифікували балки з алеппської сосни та фрагменти мотузок із рослинного волокна, що утримували тягарці.
Ключова технічна особливість знахідки — аномально мала вага керамічних грузил. У порівнянні з масивними зразками, типовими для бронзової доби Іберії, ці елементи вказують на роботу з набагато тоншою ниткою та принципово іншою щільністю полотна.
Аналіз натягу та розташування важків дозволив науковцям припустити перехід від базового полотняного переплетення до ранньої саржі (twill).
Доктор Бассо Ріал наголошує: «Характеристики цього верстата свідчать про здатність виготовляти не лише відкриті тканини, а й технічно складні текстильні структури». Це підтверджує гіпотезу про «текстильну революцію» того періоду, пов’язану з активним впровадженням вовни замість традиційного льону.
Читайте також:
