Дослідники з Вищої технічної школи Цюриха (ETH Zurich) опублікували в журналі Nature Astronomy результати роботи, яка докорінно змінює уявлення про формування Землі.
Довгий час панувала теорія, що наша планета є «коктейлем» із місцевих планетезималів та значної частки матеріалу (від 6% до 40%), що прилетів із далеких, холодних околиць Сонячної системи. Саме цією зовнішньою речовиною вчені зазвичай пояснювали наявність на Землі води та інших летких елементів.
Читайте також:
Робота Бога. Данські фізики пропонують сенсаційну теорію формування Землі Проте новий аналізізотопного складу метеоритів, а також зразків із Марса та астероїда Веста, показав іншу картину. Використовуючи ізотопні співвідношення як унікальні «відбитки пальців», науковці дійшли висновку, що Земля майже повністю — на понад 98% — складається з матеріалу внутрішньої частини Сонячної системи.
Частка зовнішньої речовини в складі нашої планети виявилася мізерною і не перевищує 2%.
Як пояснюють співавтори дослідження Паоло Соссі та Ден Боуер, розрахунки базуються виключно на фактичних даних, а не на теоретичних припущеннях.
Вони припускають, що Юпітер завдяки своїй гігантській гравітації міг діяти як нездоланний бар'єр, що перешкоджав потраплянню льоду та каміння з дальніх орбіт до внутрішніх районів, де формувалися Меркурій, Венера, Земля та Марс.
Це відкриття ставить перед наукою нове велике запитання: якщо зовнішній матеріал майже не брав участі у будівництві Землі, то чи було достатньо власної води у внутрішній частині системи, щоб утворити океани? Тепер команда планує дослідити це питання, а також перевірити, чи діє такий сценарій у далеких екзопланетних системах. Попри сенсаційність знахідок, дослідники визнають, що наукова дискусія про справжній склад земних «цеглинок» ще далека від завершення.
Читайте також:
Повстали з пекла. Геологи з’ясували, як з’явилися перші континенти Землі
