Хіміки сімдесят років поспіль полювали на молекулярного «привида», про якого всі знали, але якого ніхто не бачив у реальному житті.
Читайте також:
Гібридний метод синтезу дозволив об'єднати складні молекули в єдину електронну систему Мова про тетроксиди — сполуки з чотирьох атомів кисню, які вважалися ключовою, хоча й невловимою ланкою у процесах окиснення. Тепер команда з Королівського технологічного інституту Швеції та колеги з Каліфорнії офіційно закрилицей гештальт. Результати показують, що раніше вважали теоретичною абстракцією, насправді існує в нашому повітрі щосекунди.
Цей прорив фактично легітимізує так званий «механізм Рассела», описаний ще у 1950-х. Суть ідеї проста: два вкрай активні органічні радикали на мить злипаються, утворюючи ту саму молекулу O4. Проблема була в тому, що цей «місток» розпадається швидше, ніж ви встигнете моргнути. Професорка Барбара Нозьєр порівнює знахідку з фундаментальним відкриттям у фізиці:
«Ця сполука — аналог бозона Хіггса для хімії окиснення. Її існування припускали десятиліттями, але жодне око її не бачило».
Раніше вчені намагалися впіймати тетроксиди в умовах екстремального лабораторного холоду, вважаючи, що при кімнатній температурі вони миттєво анігілюють. Проте шведи використали надчутливу мас-спектрометрію і виявили, що ці молекули цілком спокійно почуваються у звичайному повітрі. Їхній життєвий шлях триває від 0,2 до 200 мілісекунд, але саме за цей мізерний час вони встигають «вирішити», як швидко розпадеться дим від цигарки чи скільки аерозольних часток зависне над мегаполісом.
Читайте також:
Плавучий острів. Китай будує першу у світі надвелику морську дослідницьку платформу
