Зонди «Вояджер» змогли записати звуки космосу. Вчені NASA досі не знають, як довго вони триватимуть, але змогли їх почути і пояснили, як вони утворюються. Про це пише IFL Science. Стандартна відповідь на питання «чи є звук у космосі» — ні, бо звуковим хвилям нема через що поширюватись. І це правда для ідеального вакууму. Але міжзоряний простір не є ідеальним вакуумом. На відстані Землі від Сонця середовище містить від 3 до 10 частинок на кубічний сантиметр. Цього замало, щоб людське вухо щось почуло. Але цілком достатньо для поширення плазмових хвиль зі швидкістю близько 50 км/с. Саме ці хвилі й фіксують «Вояджер-1» і «Вояджер-2» через рух плазми, а не через мікрофон. Дані потім перетворюють на звуковий діапазон, і виходить щось між свистом і білим шумом. Саме так і звучить край Сонячної системи.«Вояджер-2» пройшов повз усі чотири газові гіганти нашої системи. «Вояджер-1» перетнув геліопаузу ще у 2012-му, і обидва зонди з того часу надсилають унікальні записи з міжзоряного простору, куди жоден інший космічний апарат не добирався. У цих даних є інформація про те,
як сонячний вітер взаємодіє з планетами, і як міжзоряна плазма стикається з межею геліосфери.Раніше ми детально розповідали про повну історію місії «Вояджер-1»: від перших фото Сатурна до виходу за межі Сонячної системи. У серпні цього року обом зондам виповниться 49 років. Їх не проєктували на такий термін, і команда вже давно відключає прилади один за одним, щоб зберегти енергію і продовжити місію. Кілька тижнів тому «Вояджер-1» позбувся ще одного інструменту. Але підсистема плазмових хвиль на обох апаратах досі активна. Зараз NASA планує масштабне і, за власним визнанням, ризиковане втручання в бортові системи зондів, щоб різко скоротити енергоспоживання й виграти ще кілька років роботи. Деталі не розголошують. Науковиця з NASA, Лінда Спілкер, пояснила, що навіть після втрати зв'язку зонди стануть «мовчазними послами» людства. Приблизно за 40 тис. років кожен з них мине відносно близько до іншої зірки.