Десь посеред Тихого океану, за півтори тисячі кілометрів на захід від Еквадору, розлом Гофар роками жив за власним, дивно стабільним розкладом.
Читайте також:
Серйозна загроза. Сейсмологи фіксують імпульси на Алясці, що можуть викликати велике цунамі Поки сейсмологи всього світу намагаються бодай приблизно вгадати час наступного великого поштовху, цей розлом працює майже як годинник. Кожні п’ять чи шість років тут фіксують землетрус силою 6 балів — і щоразу в одному й тому самому місці.
Вчені з Індіанського університету в Блумінгтоні нарешті з’ясували, що саме стоїть за цією пунктуальністю. Виявилося, Гофар має щось на кшталт природних «гальмівних колодок», які не дозволяють розривам земної кори йти далі. Команда дослідників вивчала записи підводних датчиків, зібрані за період з 2008 по 2022 роки, і побачила цікаву закономірність: у точках зупинки розлому порода не просто тріскається, а розгалужується на безліч дрібних відгалужень. Ця складна мережа створює фізичний опір, який гасить енергію поштовху.
Як пояснює сейсмолог Цзяньхуа Гун, науковці роками підозрювали,
що ці бар'єри існують, але не могли зрозуміти їхню природу. «Головне питання полягало в тому, з чого вони зроблені і чому так надійно зупиняють землетруси щоразу, коло за колом», — каже він. Він додає, що структура цих зон набагато складніша, ніж здавалося раніше, і саме ця складність рятує регіон від масштабніших руйнувань.
Виявилося, що секрет криється у взаємодії складної геометрії розлому та звичайної морської води. Океанічна волога проникає глибоко в порізані зони розлому, створюючи ефект, який вчені називають «дилатантним зміцненням». У момент, коли розрив кори досягає такого бар'єра, швидкий рух плит провокує різке падіння тиску води всередині породи. Це миттєво «блокує» розлом, діючи подібно до клею або вакуумного замка, що зупиняє руйнівний імпульс.
«Ці бар'єри — не просто пасивні елементи підводного пейзажу. Це активні, динамічні частини системи, і те, як вони працюють, докорінно змінює наше розуміння обмежень сили землетрусів на таких розломах», — пояснює Цзяньхуа Гун.
Результати спостережень показали дивовижну закономірність: перед великим поштовхом у «гальмівних зонах» фіксували тисячі мікроземлетрусів, а одразу після завершення основного циклу в цих регіонах наставала абсолютна тиша. Це підтверджує, що бар'єри беруть на себе основний удар і стабілізують ситуацію, не дозволяючи землетрусу вийти за межі визначеної ділянки.
Читайте також:
Наближається «супер» Ель-Ніньйо. Науковці прогнозують наймасштабнішу кліматичну аномалію з 1870-х років
