Астрономи виявили екстремальний космічний феномен, який кидає виклик сучасним теоріям еволюції галактик.
Читайте також:
Модель без темної енергії. Фізики знайшли альтернативне пояснення розширення Всесвіту У далекому квазарі J2318, розташованому в сузір'ї Пегаса, зафіксованонайпотужніший ультрафіолетовий потік газу, коли-небудь помічений людством.
Речовина, яку викидає надмасивна чорна діра, розганяється до швидкості, що сягає 30% від швидкості світла. Для контексту: якби ми переклали цю динаміку на земні реалії, це був би «ураган 79-ї категорії» — явище, що виходить за межі будь-якого нашого розуміння стихії.
Відкриття, оприлюднене групою дослідників з Йоркського університету в The Astrophysical Journal, демонструє неймовірну силу взаємодії чорних дір зі своїми «господарями» — галактиками. Чорна діра об'єкта J2318 у 1,7 мільярда разів масивніша за Сонце. Професор Патрік Голл, один із ключових дослідників, зазначає, що сама по собі маса діри є типовою, але швидкість витоку газу виходить далеко за рамки звичних спостережень.
Цей випадок став справжнім «горішком» для теоретичної астрофізики.
Згідно з базовими моделями, інтенсивне випромінювання квазара має бути настільки потужним, щоб миттєво відривати електрони від атомів газу. Це робить матерію «невидимою» для спектральних приладів. Проте в J2318 науковці чітко бачать сліди іонів вуглецю та кремнію, які рухаються на колосальних швидкостях. Питання полягає в тому, як саме випромінювання розганяє цей газ до 30% світлової швидкості, не руйнуючи при цьому саму структуру іонів.
Найцікавіше в цій історії — спосіб виявлення об'єкта. Все почалося з архівних даних Sloan Digital Sky Survey (SDSS). Студентка Маріанна Велтрі помітила дивні спектральні характеристики об'єкта, будучи ще на бакалавраті. Для верифікації команда використала телескоп Gemini North на Гаваях, який підтвердив аномальну швидкість вітрів. Цей успіх підкреслює, як відкриті дані масштабних оглядових проектів дозволяють навіть молодим дослідникам робити відкриття космічного масштабу.
Вчені вважають такі «космічні вітри» критично важливим «ланкою, якої бракує» у розумінні того, як галактики розвиваються. Потужні витоки енергії з центру чорної діри нагрівають газ у навколишньому просторі, тим самим перешкоджаючи утворенню нових зірок. Фактично, надмасивні чорні діри можуть «керувати» майбутнім цілих зоряних систем, витрачаючи мізерну частку свого часу на радикальну перебудову галактичного ландшафту.
Читайте також:
Ефект Доплера та мільйони завад. Як вчені шукали радіопередавачі чужої цивілізації на K2−18b
