У 2007 році інуїтські мисливці з Аляски натрапили на виняткову знахідку, яка привернула увагу науковців усього світу. Під час традиційного полювання вони виявили у тілі гренландського кита уламки старовинної зброї — частину гарпуна, який залишився у тварині понад століття.
Дослідження віку кита та походження гарпунаАналіз знайденого фрагмента показав, що це був не сучасний гарпун, а частина вибухового списа, який активно застосовували китобої наприкінці XIX століття. Науковці підрахували, що кит, у якому зберігся уламок, міг прожити не менше 115 років, а можливо й значно довше.
Гренландський кит (Balaena mysticetus відомий своєю рекордною тривалістю життя серед ссавців: окремі особини здатні доживати до понад 200 років. «Знахідка старого гарпуна стала одним із найяскравіших доказів того, наскільки довго можуть жити ці морські гіганти. Вона буквально показала, що одна тварина могла пережити цілу епоху — від часів парових кораблів і китобійних експедицій до сучасної науки».
Вплив китобійного промислу на популяцію китівПід час розбирання туші кита біолог помітив у тканинах тіла сторонній об'єкт і передав його для аналізу історику Джону Бокстоусу з Музею китобійного промислу в Нью-Бедфорді.
Дослідження підтвердило, що виявлений вибуховий спис був типовим знаряддям китобоїв, які працювали у Нью-Бедфорді між 1885 та 1895 роками, коли місто було центром світового китобійництва.
Знайдена історія цього кита підкреслює масштабний вплив людини на життя морських мешканців. Через інтенсивний промисловий промисел у XIX—XX століттях чисельність гренландських китів скоротилася до менше ніж 3 000 особин. Масове полювання фактично припинили лише у 1921 році, після чого популяція почала поступово зростати. Сьогодні в світі, за оцінками дослідників, налічується від 10 000 до 23 000 гренландських китів.
Попри заборону комерційного полювання, деякі корінні народи Аляски та північних регіонів досі мають право на традиційний промисел задля харчування. Саме під час одного з таких полювань і було знайдено унікальний артефакт із минулого.
Гренландські кити мають кілька біологічних особливостей, які сприяють їхній довговічності: вони мешкають у холодних водах, мають повільний обмін речовин і значні розміри, що дозволяє їм краще чинити опір віковим змінам. Історія цього кита вкотре нагадує: океан приховує чимало таємниць, а його старожили можуть бути значно старшими, ніж здається на перший погляд.
