Група дослідників під керівництвом доцента Цзунсу Вея з Орхуського університету виявила приховану вразливість у пер- та поліфторалкільних речовинах (ПФАС), більш відомих як «вічні хімікати», пише SEEDS.
Цей прорив відкриває шлях до створення технологій, які зможуть повністю знищувати ці токсичні сполуки, а не просто переміщати їх в інші екосистеми через фільтри.
ПФАС активно використовуються з 1940-х років у виробництві антипригарного посуду, водонепроникного одягу та протипожежної піни. Через надзвичайно міцні зв’язки між атомами вуглецю та фтору вони майже не розкладаються в природі, накопичуючись у воді, ґрунті й організмі людини, що загрожує розвитком онкології та гормональних порушень.
Читайте також: Україна може залучити $88,6 млрд інвестицій в агросектор та стати глобальним центром аграрних інновацій
Нове дослідження показало, що ПФАС можна розкласти за допомогою інтенсивного високоенергетичного ультрафіолетового світла з довжиною хвилі менше 300 нанометрів без додавання сторонніх реагентів.
Ключову роль у цьому процесі відіграють водневі радикали — високореактивні частинки, які утворюються безпосередньо з води під дією ультрафіолету. Вони атакують молекули ПФАС і поступово видаляють атоми фтору, розщеплюючи сполуки на дрібніші, менш шкідливі речовини. Досі технології очищення лише відфільтровували «вічні хімікати», залишаючи проблему їхньої утилізації невирішеною. Розуміння точного механізму деградації дозволить розробити масштабовані та екологічні методи повної ліквідації небезпечних відходів. Хоча процес розпаду поки що є відносно повільним і потребує вдосконалення, вчені впевнені, що подолали головний бар’єр на шляху до повного очищення планети від найстійкіших забруднювачів.
SEEDS
