Астероїдні удари, які мільйони років безперервно бомбардували ранню Землю, могли завадити утворенню перших материків. Енергія зіткнень нагрівала надра планети настільки сильно, що її кора довго залишалася нестабільною і не могла затвердіти.
Про це пише видання Science alert.
Період між формуванням Землі близько 4,5 мільярда років тому і 4 мільярдами років тому, відомий як гадейський еон, майже не залишив геологічних слідів. До наших днів збереглися лише окремі дуже давні породи та кристали циркону.
Раніше деякі вчені припускали, що найдавнішу кору знищила тектоніка плит, яка постійно переробляє земну поверхню. Однак група дослідників під керівництвом геолога Тіма Джонсона з Університету Кертіна в Австралії вважає, що рання кора взагалі не встигала стати стабільною через постійні удари астероїдів.
За словами Джонсона, зіткнення приносили величезну кількість енергії, яка перетворювалася на тепло. Через це значна частина ранньої кори залишалася слабкою та частково розплавленою, тому давні породи не могли зберегтися.
Щоб зрозуміти, наскільки інтенсивними були ці бомбардування,
дослідники звернулися до історії Місяця. Його поверхня вкрита кратерами, які зберігають сліди зіткнень за мільярди років. Вчені вважають малоймовірним, що Земля уникла такого ж масованого бомбардування.
Попередні дослідження вже припускали, що численні удари могли стерти більшу частину найдавнішого геологічного літопису Землі. У новій роботі вчені вирішили оцінити не кількість астероїдів, а те, як їхня енергія впливала на саму планету.
Під час зіткнень частина енергії витрачалася на утворення кратерів і викид порід, а решта переходила у потужні ударні хвилі, які проходили крізь кору та мантію. Згодом ці хвилі розсіювалися у вигляді тепла.
За словами співавтора дослідження Крейга О’Нілла, значна частина цієї енергії нагрівала мантію під земною корою. Це призводило до її підняття, плавлення та утворення великих об'ємів магми.
Моделювання показало, що тепло від постійних ударів могло зрівнятися або навіть перевищити внутрішнє тепло Землі протягом більшої частини гадейського еону.
Через це породи лише за кілька кілометрів під поверхнею могли залишатися частково розплавленими.
У таких умовах кора не могла перетворитися на міцні тектонічні плити або стабільні материки. Будь-які ділянки кори, що встигали сформуватися, швидко переплавлялися та знову змішувалися з надрами планети.
Дослідники припускають, що лише після завершення найінтенсивнішого бомбардування на початку архею кора змогла охолонути, потовщати й стати достатньо міцною для формування тектонічних плит.
Автори зазначають, що ця гіпотеза суперечить деяким сучасним моделям еволюції Землі, тому її перевірка потребуватиме часу та накопичення нових доказів. Водночас, на їхню думку, вона може пояснити, чому не збереглися материкові породи перших 500 мільйонів років історії Землі та деякі інші особливості її ранньої геології.
Читайте також:
