Стародавні наскельні графіті, знайдені на атлантичному узбережжі Іспанії та Португалії, кардинально змінюють уявлення істориків про масштаби мореплавства в давнину. Дослідники виявили, що малюнки кораблів на північному заході Іберійського півострова мають унікальні спільні ознаки із зображеннями суден, які створювали жителі Південної Скандинавії.
Результати масштабного дослідження європейських археологів публікує наукове видання Arkeonews.
Дивовижна схожість малюнків за тисячі кілометрів
Вчені провели порівняльний аналіз рідкісних наскельних малюнків із Галісії (Іспанія) та півночі Португалії з тисячами аналогічних об'єктів епохи бронзи, задокументованих на території Данії та Швеції. Якщо у Скандинавії подібне мистецтво налічує понад 20 тисяч зображень човнів, то для Іберійського півострова такі знахідки є поодинокими, а тому — надзвичайно цінними.
Під час детального огляду іберійських різьблень фахівці виявили специфічні деталі, тотожні скандинавським зразкам:
- Декоративні елементи на носовій та кормовій частинах суден;
- Характерні птахоподібні або S-подібні закінчення конструкцій;
- Чітко висічені ряди рульових та ходових весел;
- Контури, що візуально відтворюють тогочасні вітрила та елементи такелажу.
Оскільки поєднання такої кількості ідентичних деталей не може бути випадковим збігом, автори роботи припустили дві версії: або малюнки залишили іноземні мореплавці під час зупинки в Іберії, або місцеві громади детально копіювали іноземні судна після тривалих контактів із північними мандрівниками.
Логістика бронзової доби та географія знахідок
Встановити точний вік наскельних написів допомогло порівняння з уже датованими бронзовими предметами та кам'яними плитами зі Скандинавії. Більшість знайдених малюнків віднесли до періоду пізньої бронзової доби (приблизно 1300–800 роки до н. е.).
У цей історичний період у Європі стрімко розвивався морський обмін цінними металами, зокрема міддю та оловом. Північно-західна Іберія відігравала роль стратегічного хабу, який зв'язував південні регіони сучасних Іспанії та Португалії з Британією, Ірландією та Скандинавським півостровом.
Використовуючи сучасні геоінформаційні системи (ГІС), вчені проаналізували ландшафт і з'ясували, що більшість малюнків навмисно висікали на скелях біля гирл річок, заток та безпосередньо на океанічному узбережжі — тобто у місцях з інтенсивним рухом суден.
Навіть об'єкти вглиб материка, як-от стоянка Пенедо-ду-Муро за 100 кілометрів від океану, розташовувалися в долинах річок, що славилися багатими родовищами олова. Малюнки слугували своєрідними маркерами торгівлі, комунікації чи ритуальних місць зустрічі.
Новітні технології на службі археології
Побачити найдрібніші деталі, які через вітер та ерозію були непомітні неозброєним оком, вченим допомогла комбінація сучасних методів:
- Високоточне 3D-сканування скельних поверхонь;
- Цифрова фотограмметрія;
- Технологія трансформації відбиття світла (RTI).
Завдяки цьому вдалося детально реконструювати тонкі лінії різьблення та навіть виявити сліди пізніших переробок малюнків стародавніми авторами. Це дослідження стало вагомим доказом існування однієї з найдавніших трансевропейських морських мереж далекого сполучення.
