У 1990 році космічний зонд NASA Voyager-1 зробив унікальний знімок нашої планети. На фото, зробленому з відстані у 6 мільярдів кілометрів, Земля виглядає як дрібна, майже невидима порошинка, що випадково потрапила в об’єктив камери. Згодом це фото, яке стало знаковим для усіх жителів нашої планети, отримало назву Бліда блакитна цятка. Астроному Карлу Сагану довелося вісім років просив NASA дати дозвіл на цей знімок.
Чому ученому так довго відмовляли, та в чому справжня цінність цього фото, йдетьсяу матеріалі spacedaily.com.
У 1990 році космічний апарат Voyager-1 здійснив незвичайний маневр: він розвернув свою камеру у бік Сонячної системи та зробив фотографію Землі з неймовірної відстані — приблизно шести мільярдів кілометрів. На отриманому знімку наша планета займає менше одного пікселя, тому жодних деталей розгледіти неможливо. Попри це, саме ця ледь помітна світла цятка стала одним із найвідоміших та найсимволічніших зображень в історії освоєння космосу.
Взагалі людство має завдячувати появою цього фото відомому астроному Карлу Сагану. Саме він протягом багатьох років переконував керівництво в необхідності зробити цей історичний кадр.
Кадр без наукової користі, але з велетенським значеннямІз такої колосальної відстані Земля є надто малою, щоб будь-яка камера могла зафіксувати її детально. На світлині вона виглядає лише як маленька світлова точка. Карл Саган, який входив до команди, відповідальної за обробку зображень із Вояджера, чудово усвідомлював, що наукової цінності цей кадр не матиме. Водночас він наголошував, що головна його цінність полягає зовсім не в цьому.
Для вченого ця фотографія мала стати нагадуванням про справжнє місце людства у безмежному Всесвіті. Він прагнув показати Землю такою, якою вона виглядає з космічних глибин, — крихітною порошинкою у космосі.
Вісім років очікуванняВперше ідея створити такий портрет планети виникла ще у 1980 році після того, як Voyager-1 завершив проліт повз Сатурн. Проте в NASA не квапились погоджувати цю пропозицію. Причини були цілком практичними: ресурси місії були обмежені, а для отримання потрібного кадру необхідно було розвернути камери у напрямку внутрішньої частини Сонячної системи, майже в бік Сонця. Це створювало ризик пошкодження чутливої оптики.
Лише після восьми років обговорень і шести офіційних звернень від ученого дозвіл нарешті був отриманий. Історичне фото зробили 14 лютого 1990 року.
На той момент основна планетарна місія апарата вже добігала кінця. Перед остаточним вимкненням камер Voyager-1 востаннє використав їх, щоб зафіксувати Землю. На зображенні вона займає приблизно 0,12 пікселя й випадково опинилась у смузі розсіяного сонячного світла, що виникла всередині оптичної системи камери.
Символ, який пережив десятиліттяХоча фотографія не принесла нових наукових відкриттів і не змінила хід космічних досліджень, її символічне значення виявилося надзвичайно великим. Вона дозволила людству поглянути на власний дім із небаченої раніше перспективи та усвідомити, наскільки крихітною є наша планета у масштабах Всесвіту, та як нам усім треба її берегти.
Нині Voyager-1, запущений ще у 1977 році, продовжує свою подорож міжзоряним простором, рухаючись зі швидкістю близько 17 кілометрів за секунду. За сучасними оцінками, зараз він перебуває на відстані приблизно 25 мільярдів кілометрів від Сонця. У 2012 році апарат став першим створеним людиною об'єктом, який залишив межі геліосфери та вийшов у міжзоряний простір. А незабаром, восени 2026 року він віддалиться від Сонця на відстань одного світлового дня. Так далеко не бував ще жоден посланець людства.
Нагадаємо, космічні перегони між США та Китаєм загострюються.Обидві країни хочуть першими почати освоєння Місяця.
