Міжнародна група астрономів провела повторний аналіз раніше зібраних даних та суттєво переглянула ключові фізичні характеристики екзопланети GJ 3378 b, яка розташована на відстані 25 світлових років від Землі.
Згідно з дослідженням, прийнятим до публікації у науковому виданні The Astrophysical Journal об'єкт виявився значно легшим, ніж вважалося раніше. Свіжі розрахунки знизили мінімальну оціночну масу космічного тіла з 5,26 до 2,3 маси Землі, а орбітальний період навколо материнської зірки уточнили до 21,45 дня. Такі показники значно підвищують імовірність того, що об'єкт є не газовим міні-Нептуном із щільною атмосферою, а твердотільною кам'янистою «суперземлею», що робить його однією з найперспективніших цілей для дослідження космосу.
Спектрографічний аналіз та температурний режим у зоні придатності
Уточнення параметрів системи вдалося досягти завдяки методу радіальних швидкостей, заснованому на вимірюванні гравітаційного «розгойдування» зірки планетою. Для цього вчені порівняли масиви даних з інфрачервоного спектрографа Habitable-zone Planet Finder (HPF) на телескопі Hobby-Eberly,
а також інструментів NEID, CARMENES та SPIRou. Оскільки материнська зірка GJ 3378 належить до класу холодних і маломасивних червоних карликів М-типу, її зона придатності для життя розташована надзвичайно близько до світила — на відстані всього 0,097 астрономічної одиниці. Попри таку близькість, планета отримує помірну кількість теплового випромінювання, що теоретично допускає існування на її поверхні рідкої води.
Проблема космічної берегової лінії та майбутні спектральні спостереження
Попри високий астробіологічний інтерес, автори дослідження зазначають, що близьке розташування GJ 3378 b до червоного карлика створює серйозні ризики для потенційної біосфери. Планета перебуває в безпосередній близькості до так званої «космічної берегової лінії» — умовної межі, за якою інтенсивна зоряна радіація та спалахи здатні повністю зруйнувати і здути газову оболонку планети. Наступним критично важливим етапом для наукової спільноти стане перевірка наявності атмосфери у цього світу. У разі її виявлення, великі наземні та космічні телескопи нового покоління розпочнуть спектральний пошук біосигнатур, зокрема водяної пари, вуглекислого газу, метану та кисню.
