Під час обстеження каньйону в Австралії працівник паркової служби випадково знайшов гай із 19 дерев, які виявилися представниками виду, що вважався вимерлим. Сьогодні точне місце зростання цих рослин приховують, адже у світі залишилася лише одна дика популяція.
Про це пише SpaceDaily.
У вересні 1994 року співробітник паркової служби Девід Нобл спустився в каньйон, щоб обстежити ділянку тропічного лісу. Там він побачив 19 незвичних дерев із темною вузлуватою корою, довгим пласким листям і кількома стовбурами, що виростали з однієї основи.
Після кількох місяців досліджень ботаніки з'ясували, що це не відомий різновид сосни, а представник невідомого досі роду. У 1995 році науковці офіційно описали новий вид Wollemia nobilis, а його назву дали на честь першовідкривача Девіда Нобла.
Найближчими сучасними родичами воллемії є араукарії, однак цей вид має низку унікальних особливостей. Дерева можуть виростати до 40 метрів заввишки, утворюють чоловічі й жіночі шишки на одному стовбурі, випускають нові стовбури від основи, а їхню кору вкривають округлі пробкові нарости,
які часто порівнюють із пухирчастим шоколадом.
Воллемію називають "деревом з епохи динозаврів", адже викопний пилок цього роду знаходили у відкладах віком приблизно від 94 до 2 мільйонів років. Після цього сліди рослини зникли, тому вчені вважали рід повністю вимерлим.
Водночас дослідники наголошують, що знайдені дерева не мають мільйонного віку. Йдеться про сучасних представників давнього роду, а не про рослини, які без змін збереглися з крейдяного періоду.
Станом на 2025 рік у природі відома лише одна популяція воллемії, розділена на чотири невеликі ділянки. Вона налічує 45 дорослих дерев і 46 саджанців, тому влада не розкриває точне місце їхнього зростання.
За словами дослідників, найбільшу небезпеку становлять люди, які можуть занести із ґрунтом патогени фітофтори, витоптати молоді рослини або пошкодити середовище існування. Саме тому доступ до каньйону суворо обмежений.
Щоб зберегти вид, ботаніки навчилися вирощувати воллемію в розсадниках. Із 2005 року дерева почали постачати до ботанічних садів і приватних колекцій, що допомогло створити резервні популяції та зменшити ризик незаконного вилучення рослин із дикої природи.
