Науковці дослідили рідкісний окаменілий слід лап зауропода віком близько 150 мільйонів років, знайдений неподалік міста Оурей у штаті Колорадо, США.
Унікальність цієї знахідкиполягає в тому, що вона є однією з найдовших і найсильніше вигнутих стежок динозаврів, відомих науці, адже формує майже замкнене коло.
Читайте також:
20 років не могли визначитися. В Мексиці описали новий рід і вид динозаврів крейдяного періоду Дослідження очолив доктор Ентоні Роміліо з лабораторії вивчення динозаврів Квінслендського університету разом із доктором Полом Мерфі з Музею природної історії Сан-Дієго. Фахівці вивчили понад 130 відбитків лап, які розкинулися вздовж безперервної лінії завдовжки 95,5 метра. Цю стежку залишив довгошиїй гігантський динозавр — імовірно, представник роду диплодоків або камаразаврів — наприкінці юрського періоду.
Через масштабність ділянки у Вест-Голд-Хілл проводити повноцінний аналіз із землі було вкрай складно. Для вирішення цього завдання дослідники застосували безпілотні літальні апарати. За допомогою знімків високої роздільної здатності науковці створили точну тривимірну цифрову модель усієї траєкторії,
що дозволило детально вивчити кожен міліметр відбитків у лабораторних умовах.
Віртуальна реконструкція показала, що тварина спочатку рухалася на північний схід, потім зробила повне коло й після цього продовжила шлях у початковому напрямку. Хоча причини такого маневру залишаються невідомими, збережені відбитки надали рідкісну можливість зрозуміти, як масивний зауропод долав крутий поворот по петлі.
У ході аналізу вчені помітили кілька важливих особливостей ходи. Змінювалася ширина між лівими та правими відбитками: від порівняно вузької крокової лінії до помітно ширшої. Це доводить, що ширина кроку зауропода природним чином коливалася під час руху, а отже, короткі фрагменти слідових доріжок можуть давати хибне уявлення про звичний стиль ходьби динозаврів.
Крім того, дослідники зафіксували стійку різницю в довжині лівого та правого кроків, яка становила близько 0,1 метра (10 сантиметрів). Науковці припускають, що це може свідчити про легку кульгавість тварини або про притаманне їй віддання переваги одній зі сторін під час ходьби. Автори роботи наголошують, що подібне 3D-моделювання тривалих слідових шляхів дасть змогу розкрити нові деталі поведінки давніх рептилій і на інших об'єктах по всьому світу.
Читайте також:
