Археологи, які проводять розкопки доісторичного поселення Луконе-ді-Польпенацце поблизу озера Гарда на півночі Італії, виявили рідкісний неушкоджений глиняний предмет, покритий загадковими геометричними позначеннями.
Дивна табличка бронзової доби — перший подібний артефакт, знайдений у Луконе з 2019 року, і, за даними команди розкопок, загальна кількість відомих артефактів на рівнині Луконе досягла 21: більше, ніж на будь-якій іншій археологічній пам’ятці, пише Arkeo News.
Табличку було знайдено протягом третього тижня розкопок 2026 року в багатому на вугілля археологічному шарі, позначеному як US 1015. Це лише третя загадкова табличка, знайдена на ділянці D Луконе, яка зараз досліджується. Те, що вона збереглася неушкодженою, робить знахідку особливо цінною, оскільки багато прикладів цих загадкових об'єктів відомі лише як фрагменти.
Нещодавно виявлений артефакт належить до особливої групи, відомої в італійській археології як tavolette enigmatiche, або «загадкові таблички». У німецькомовних дослідженнях їх часто називають Brotlaibidole, що буквально означає «ідоли-хлібники»,
через округлий або схожий на буханець вигляд багатьох екземплярів.
Незважаючи на назву «табличка», їх не слід плутати з глиняними табличками Месопотамії, на яких викарбовано тексти. На них не виявлено жодної прийнятої системи письма. Натомість їхня поверхня має комбінації врізаних ліній та втиснутих геометричних знаків, включаючи кола, крапки, трикутники, квадрати та прямокутні мотиви. Зразки можуть бути виготовлені з глини або, рідше, з каменю. Археологічний музей Валле-Саббія зазначає, що зразки з Луконе демонструють значну різноманітність у формі та оздобленні.
Подібні об'єкти з’являлися в деяких частинах північної Італії, Центральної та південно-східної Європи протягом ранньої та середньої бронзової доби, приблизно між кінцем третього та другим тисячоліттям до нашої ери. Наприклад, зразок бронзового віку з сусідньої Полади датується приблизно 2200−1700 роками до нашої ери. Географічне поширення об'єктів є однією з причин, чому вони продовжують привертати увагу. Подібні комбінації ліній та відбитків зустрічаються за сотні кілометрів одне від одного, що підвищує ймовірність того,
що позначки були частиною спільної символічної системи, зрозумілої спільнотами, що беруть участь у мережах зв’язку на великі відстані.
Читайте також:
І тут корупція. Археологи завдяки напису на камені виявили махінації з податками 1500 років тому Їхня функція залишається нез’ясованою. Дослідники запропонували різні інтерпретації: від календарів та ритуальних предметів до лічильних пристроїв, ідентифікаційних жетонів та записів, пов’язаних з обміном. Одна особливо стійка гіпотеза пов’язує їх з торгівлею бронзової доби, можливо, включаючи обіг металів. Таке тлумачення залишається радше гіпотезою, ніж розшифровкою. Наразі немає узгодженого методу читання символів, а також доказів того, що вони представляють мову в загальноприйнятому розумінні. Їхня важливість може полягати в повторюваних комбінаціях стандартизованих знаків, які могли б передавати інформацію, не утворюючи писемності.
Дослідження в Луконе вже надали докази зв’язків за межами регіону озера Гарда. Дослідження поселення стверджують, що знахідки, включаючи загадкові таблички та фаянсові намистини,
вказують на мережі обміну, що пов’язують північну Італію з Центральною Європою та Карпатським басейном.
Читайте також:
Інженерне диво. Через обміління Дунаю стало можна побачити руїни стародавнього мосту Римської імперії Сучасні дослідники також використовували 3D-сканування та морфологічне порівняння, щоб з’ясувати, чи відбитки та візерунки на табличках, знайдених далеко одна від одної, були створені відповідно до спільних правил. Така робота може зрештою встановити, чи відповідають певні мотиви регіонам, товарам, громадам чи іншим формам взаємодії бронзової доби.
Це відкриття особливо важливе через його археологічне розташування. Луконе-ді-Польпенацце колись займало невелику водно-болотну улоговину на пагорбах на захід від озера Гарда. Там було виявлено кілька доісторичних поселень, а розкопки Луконе-ді-Польпенацце тривають з 2007 року.
Дендрохронологічні дослідження показують, що дерева, використані для будівництва села, були вперше зрубані приблизно у 2034 році до нашої ери, а будівельна та ремонтна діяльність тривала до кінця 20 століття до нашої ери.
Таким чином, поселення забезпечує надзвичайно точне хронологічне вікно в життя близько 4000 років тому.
Читайте також:
Гастрономічний шок з античності. В Італії знайшли унікальний посуд для відгодовування гризунів В якийсь момент частина села була спустошена великою пожежею. Дерев’яні архітектурні елементи обвалилися у вологе середовище, де заболочення та обвуглювання допомогли зберегти матеріали, які зазвичай зникають, зокрема дерев’яні знаряддя праці, рослинні залишки, текстиль, зернові культури та елементи будинків. Це поєднання дозволило археологам реконструювати аспекти виробництва продуктів харчування, будівництва та повсякденного життя з винятковим рівнем деталізації.
Раніше NV Техно писав, що археологи, які проводять розкопки стародавнього етруського міста Кайнуа на півночі Італії, виявили надзвичайно добре збережені бронзові предмети з ритуальної криниці, що пропонує нове розуміння релігійних практик, що сягають майже 2500 років.
Дослідники, що працювали на археологічній ділянці Кайнуа поблизу сучасного міста Марцаботто, знайшли дві бронзові жіночі статуетки та надзвичайно рідкісну бронзову чашу всередині стародавньої системи колодязів. На цьому місці також були знайдені людські останки, що належать двом дорослим.
Читайте також:
Важливий вантаж. Біля берегів Сицилії виявлено давньоримський корабель з амфорами
