Дослідники показали, що вусаті кити користуються перевагами нещодавно відкритого рибного багатства в Гренландському морі, на схід від Гренландії, яке сягає аж до Північного полярного кола та за його межі.
Така поведінка тварин може призвести до суттєвих змін у харчових ланцюгах в регіоні, зазначається в статті Phys.org.
«Підвищення температури океану та зменшення морського льодового покриву сприяли широкому поширенню вусатих китів вздовж узбережжя Східної Гренландії, аж до 70° пн. ш.», — сказав професор Мадс Петер Гайде-Йоргенсен з Гренландського інституту природних ресурсів. «Це призвело до регулярних змішаних „харчових шаленств“ финвалів, горбатих китів та звичайних малих смугачів — видів, які історично рідко спостерігалися на узбережжі Східної Гренландії».
Гайде-Йоргенсен та його колеги з Гренландії, Данії та Ісландії задокументували це останнє видовище природного світу в дослідженні, опублікованому в журналі Frontiers in Marine Science. Вони наголосили, що це може призвести до значних змін у місцевому харчовому ланцюзі.
Арктика та Північна Атлантика — за винятком загадкової «холодної плями» на південь від Гренландії — є одними з регіонів Землі,
що найшвидше нагріваються. Наприклад, температура поверхні моря на схід від Гренландії з 1990-х років підвищилася приблизно на 2 °C. Край льоду влітку відступив далеко на північ після середини 2000-х років, що різко зменшило площу пакового льоду вздовж східного узбережжя Гренландії.
Автори провели перше систематичне авіаційне обстеження вусатих китів на відстані до 50 км (31 милі) від узбережжя Східної Гренландії у серпні 2015 та 2024 років. Вони додали додаткові повітряні спостереження влітку 2022 року, свідчення мисливців-інуїтів у період між 2023 та 2025 роками, а також записи з суден, які брали участь у Північноатлантичних спостережних дослідженнях з 1987 року. Вони також проаналізували сліди 15 вусатих китів, позначених супутниками, зібрані з інтервалами між 2019 та 2025 роками. Потім вони створили математичну модель, щоб знайти закономірності в цьому морі даних, використовуючи історичні вимірювання ключових факторів, таких як температура поверхні моря, солоність та концентрація льодового покриву, щоб пояснити ці зміни.
Читайте також:
Не шукають легких шляхів. Два кити пропливли рекордну відстань між Бразилією та Австралією
Разом ці результати дають унікальний запис змін у чисельності вусатих китів у Гренландському морі протягом останніх трьох десятиліть.
Картина була однорідною: між 1987 і 2024 роками спостерігалася помітна зміна в поширеності вусатих китів уздовж узбережжя Східної Гренландії на північ від 60° пн. ш. і на захід від 29° зх. д. Наприклад, під час досліджень з суден горбатих китів не спостерігалося до 2006 року, тоді як у 2007 році було зареєстровано сім спостережень, до 2015 року — 26, а до 2024 року — понад 150. Аналогічно, до 1995 року спостерігалися малі смугачі з дослідницьких суден, але після 2001 року їх було виявлено 10−20 щороку.
Спостереження фінвалів на суднах також різко зросли з 1987 року до сьогодні. У серпні 2025 року екіпаж судна повідомив про зустріч із надзвичайно великими скупченнями до 50 вусатих китів одночасно вздовж східного узбережжя приблизно на 69° пн. ш., на північ від Полярного кола. Так само систематичні повітряні дослідження задокументували майже безперервний розподіл усіх трьох видів одночасно між 60° пн. ш. та 70° пн. ш. у 2015 та 2024 роках.
Читайте також:
Мовчазні жертви змін клімату. Популяція сірих китів скоротилася вдвічі через танення Арктики Вчені підрахували, що влітку 2024 року Гренландське море відвідало не менше 4000 горбатих китів, 6000 финвалів та 6000 малих смугачів.
«Немає сумнівів, що три види вусатих китів, які проводять літній період у прибережних водах Східної Гренландії, роблять це переважно для того, щоб годуватися», — зазначили автори.
Але що могло привести їх до регіону в такій кількості? Автори виявили, що це тріо відвідує регіон переважно для полювання на мойву — холодолюбну рибу, яка, як відомо, є однією з їхніх найважливіших здобиччю далі на південь. Нещодавно було показано, що з середини 2000-х років мойва змістила свої місця годівлі з відносно тепліших вод на північ від Ісландії до Гренландського моря. Висновок полягає в тому, що вусаті кити наздогнали рибу та перемістилися за нею для полювання.
Заспокоює те, що в цьому регіоні ніколи не було комерційного промислу мойви, тому конкуренція з людьми наразі видається малоймовірною.
Читайте також:
Музика та хореографія океану. Вчені встановили зв’язок між піснями та зануренням горбатих китів
«Східна Гренландія переживає значний зсув екологічного режиму. Види, пов’язані з льодом, такі як нарвали, дедалі частіше ділять своє середовище існування з вусатими китами помірного поясу або витісняються ними, які зазвичай уникають вкритих льодом вод», — підсумував Гайде-Йоргенсен. «Ця помітна зміна видового складу демонструє, як кліматичні зміни реорганізовують морську екосистему Східної Гренландії, що потенційно може мати довготривалі наслідки».
Раніше NV Техно писав, що кити знову з’являються біля берегів Африки після десятиліть винищення. Через чотири десятиліття після заборони комерційного промислу науковці зафіксували зростання кількості синіх китів та фінвалів у південно-східній Атлантиці.
Дослідники з Університету Кейптауна зібрали дані про зустрічі з тваринами за період із 1964 року по березень 2025 року. Основна увага була прикута до багатої на поживні речовини системи Бенгельської течії біля узбережжя Намібії та ПАР. Понад 95% усіх підтверджених контактів відбулися після 2012 року. Міжнародний захист дав ссавцям шанс на виживання після жахливого винищення у двадцятому столітті. З 1913 по 1978 рік кілька поколінь китобоїв знищили близько 350 тисяч синіх гігантів та понад 700 тисяч фінвалів.
Читайте також:
