Вчені знайшли нові докази того, що значна частина єгипетської пустелі колись була занурена під воду моря, яке покривало значну частину північного периметра африканського континенту.
Це не було Мертве море — дані свідчать про те, що в крейдяний період це могла бути тропічна країна, де висхідні течії піднімали поживні речовини в товщу води, щоб живити процвітаючу екосистему. Тепер, поховані на дні колись того давнього моря, на плато Абу-Тартур, палеонтологи знайшли докази його розквіту: зуби акул, які мешкали серед великої кількості риби, пише Science Alert.
І це не лише одна акула. Загальна кількість різних видів, знайдених у цьому шарі формації Дуві, зараз налічує щонайменше сім, що дає уявлення про багаті морські екосистеми, які колись процвітали вздовж північного краю Африки.
«У сукупності ця група знахідок свідчить про збагачену поживними речовинами, високопродуктивну морську екосистему вздовж фосфогенної шельфової межі», — пише команда під керівництвом палеонтолога Тарека Ясіна з Каїрського університету.
Читайте також:
У Перу на берег викинуло 4-метрове морське чудовисько — це найменш вивчена особина у світі
Протягом крейдяного періоду, приблизно від 145 до 66 мільйонів років тому, наша Земля була зовсім іншим місцем. В умовах парникового клімату, зумовленого тектонічною активністю, світ був теплішим, з малою кількістю полярного льоду, вищий рівень моря означав, що значна частина суші, яку ми населяємо сьогодні, перебувала під водою, включаючи північну Африку.
Ми знаємо це принаймні частково завдяки фосфатам. Родовища фосфоритів зазвичай утворюються там, де висока продуктивність морського середовища, а фосфор інтенсивно циклічно переробляється та концентрується. Таким чином, великі фосфатні родовища формації Дуві зберігають не лише залишки цього стародавнього моря, а й підказки щодо того, якими колись були його води.
У попередніх дослідженнях Яссін та його колеги ідентифікували два види акул у кількох зубах, знайдених у скам’янілому шарі, — це цікавий сигнал, оскільки спільнота, здатна підтримувати кількох великих хижаків, потребує продуктивної харчової мережі під ними. Тож вони повернулися до Абу-Тартура, щоб дізнатися більше.
Читайте також:
Довели тварин. Акули почали мігрувати на північ,
оскільки шукають полегшення від спеки Вони знайшли ще 14 акулячих зубів, що представляють п’ять видів акул, жоден з яких не був ідентифікований в Абу-Тартурі. Коли у вас є лише зуби — а зі стародавніми акулами це зазвичай так — тонкі відмінності можуть бути єдиним показником, на якому ґрунтується діагноз виду. З зубами Дуві відмінності не завжди були ледь помітними.
Кілька зубів були довгими та тонкими, як голки. Інші були широкими та зазубреними, ймовірно, більше підходили для розрізання, ніж для проникнення. Один зуб був помітно вигнутий, як керамбіт. Деякі мали маленькі, схожі на ікла бічні виступи, які називалися зубцями; інші їх не мали.
Ґрунтуючись на інших скам’янілостях з усього світу, дослідники ідентифікували ці зуби як такі, що належать п’яти вимерлим видам: Cretalamna cf. maroccana, Scapanorhynchus cf. raphiodon, Serratolamna cf. serrata, Squalicorax bassanii та Squalicorax pristodontus.
Усі п’ять видів є новими для Абу-Тартура. Два були абсолютно новими для Єгипту — Serratolamna cf. serrata та Squalicorax bassanii .
Читайте також:
Біля берегів США помітили найбільшу у світі акулу — вона важить 725 кг і майже 5 метрів завдовжки
Один з них виділявся як надзвичайний. Scapanorhynchus cf. raphiodon — той, що з голчастими зубами — може бути першим відомим випадком в Африці. Крім того, це може бути найновіший екземпляр у палеонтологічних знахідках, кажуть дослідники — всі інші екземпляри значно давніші.
Однак ці ідентичності малюють набагато цікавішу картину, ніж «купа акул». Як можна було б припустити, судячи з їхніх зубів, вони, можливо, не конкурували безпосередньо, а займали різні екологічні ніші в багатому морському середовищі.
«Присутність Squalicorax може свідчити про вплив з прибережних/внутрішніх шельфових умов, тоді як поява Scapanorhynchus відображає глибші водні умови на зовнішньому шельфі та схилі», — пишуть дослідники.
Дослідники вважають, що секрет цього багатства міг полягати в підйомі. Багаті на поживні речовини води, що піднімалися з глибин океану, доставляли фосфор та інші поживні речовини до освітлених сонцем поверхневих вод, що сприяло інтенсивній первинній продуктивності - планктону. Це підтримувало б існування дрібних риб та безхребетних, потім хижаків, таких як Squalicorax та Cretalamna,
а також Cretoxyrhina та морських рептилій вище в харчовому ланцюзі.
Читайте також:
20 років не могли визначитися. В Мексиці описали новий рід і вид динозаврів крейдяного періоду Отже, зуби є усередненим за часом накопиченням з кількох екологічних ніш, а не доказом того, що сім видів акул жили одночасно і всі вони загинули там разом. Але це додає доказів того, що ці екосистеми були поширені на північному краю Африки в пізньому крейдовому періоді.
Раніше NV Техно писав, що дослідники з Китаю, Італії та Нової Зеландії виявили на дні Індійського океану поховання китів. Вік найстаріших скам’янілостей у ньому сягає 5,3 мільйона років. Цвинтар лежить у зоні Діамантіна — рифтовій долині, що виникла через розкол Австралії та Антарктиди.
Поховання тягнеться морським дном на 1200 кілометрів. Екіпаж із геологів, геофізиків, біологів та дослідників навколишнього середовища виявив 476 скам’янілостей ссавців і п’ять активних китових туш, що розкладаються. Найглибша з них лежить на 6789 метрах.
Читайте також:
Камбала девонського періоду. В Китаї знайшли викопну рибу з незвичайною формою голови
