Масштабне проріджування австралійського лісу дало результат, якого дослідники спочатку не очікували. Дерева, що вціліли після вирубування 50–70% сусідів, почали настільки швидко рости, що приблизно за 30 років ділянки відновили втрачені запаси вуглецю.
Про це пише IFLScience.
Експеримент розпочали наприкінці 1980-х років у штаті Вікторія. Австралійська влада тоді шукала альтернативу суцільній вирубці, за якої на певній території одночасно прибирають майже всі старі дерева.
Такий спосіб лісозаготівлі може застосовуватися, зокрема, для боротьби із захворюваннями дерев. Водночас він здатний знищувати значну частину середовища існування тварин, тому дослідники вирішили перевірити інші підходи.
У межах Silvicultural Systems Project експерименти проводили у Танджил-Брен і Східному Гіпсленді. Частину лісу вирубували суцільно, на інших територіях дерева прибирали невеликими ділянками або проводили сильне проріджування.
В останньому випадку вирубували від 50 до 70% дерев. Результати науковці порівнювали з контрольними ділянками лісу, яких не торкалася вирубка.
Перші спостереження у 2000-х роках показали,
що евкаліпт королівський добре відновлюється після суцільної вирубки. Однак експеримент був довготривалим, тому остаточні висновки робити не поспішали.
У 2014 році науковці знову обстежили території й побачили значні зміни саме там, де десятиліттями раніше провели сильне проріджування. Дерева, які тоді залишили, виросли до дуже великих розмірів.
Кейтлін Хаммонд із Мельбурнського університету та її колеги встановили, що найбільшим деревам було приблизно 80 років. Середній діаметр їхніх стовбурів на висоті грудей перевищував один метр, а окремі дерева сягали 1,5 метра в діаметрі.
Дослідники пояснюють такий ріст зменшенням конкуренції. Після вирубування сусідніх дерев ті, що залишилися, отримали більше сонячного світла, води та поживних речовин.
Особливо показовими виявилися дані про накопичення вуглецю. Спочатку через видалення значної частини дерев його запаси на проріджених територіях закономірно скоротилися.
Однак приблизно за три десятиліття дерева, що залишилися, компенсували ці втрати завдяки інтенсивному росту. На деяких експериментальних ділянках запас вуглецю зрештою навіть перевищив показники лісу,
якого не торкалася вирубка.
Науковці виявили й можливі переваги для тварин. Великі старі дерева мають більше шансів пережити лісові пожежі, а з віком у них з'являються особливості, які можуть використовувати рідкісні види як середовище існування.
Фотопастки зафіксували сумчастого Gymnobelideus leadbeateri саме на сильно проріджених територіях. На недоторканих контрольних ділянках під час дослідження цю тварину не виявили.
Утім, науковці не стверджують, що сильне проріджування має повсюди замінити суцільну вирубку. Результат залежить від конкретного лісу, його стану та цілей, заради яких проводять роботи.
Дослідження показало інше: заготівля деревини та збереження природи не завжди мають бути взаємовиключними. За правильного підходу ліс може одночасно давати деревину, накопичувати значні запаси вуглецю та залишатися середовищем для рідкісних тварин.
Результати багаторічного експерименту також спонукали дослідників звернути увагу на інші старі лісові досліди. Саме повторне вивчення таких територій через десятиліття може показати наслідки, які неможливо побачити протягом кількох перших років.
