Два пізньоримські укази допомогли відновити систему доставки диких тварин на видовища. У ній брали участь військові, а витрати на перевезення покладалися на провінції.
Два імператорські укази пізньої Римської імперії допомогли дослідниці Розі Марії Карреньо Санчес (Rosa María Carreño Sánchez) відтворити систему, яка забезпечувала вистави з дикими тваринами. У вилові, охороні та перевезенні тварин брали участь військові, а частина витрат лягала на провінційні міста.
Робота опублікована у 2026 році в іспанському журналі Revista General de Derecho Romano У ній описано правові та адміністративні механізми венатіонів — полювань та вистав із тваринами в римських амфітеатрах.
ДеталіДослідження базується на двох імператорських конституціях із розділу 15.11 Кодексу Феодосія. Пізніше ці норми в оновленому вигляді увійшли до Кодексу Юстиніана.
За аналізом Карреньо Санчес, імперська влада суворо контролювала поводження з екзотичними тваринами. Джерела вказують на можливу державну монополію на відлов левів: вона могла забезпечувати звірами вистави імператора та обмежувати конкуренцію з боку приватних організаторів.
Для пошуку, вилову та охорони тварин використовували спеціалізованих військових і службовців, позначених у джерелах як ad leones ursuarii та vestigiatores Провінції мали за власний рахунок надавати людей для подальшого перевезення тварин до столиці або імператорських звіринців.
Така система створювала підґрунтя для зловживань. Необґрунтовані затримки збільшували витрати міст і могли приховувати використання тварин у несанкціонованих приватних виставах. За порушення військовим командирам загрожували великі штрафи золотом.
Чому це важливоРимські вистави з тваринами зазвичай відомі за сценами на аренах. Правові документи показують менш помітну сторону видовищ: роботу армії, постачання, витрати провінцій, територіальні конфлікти та контроль з боку імператорської адміністрації.
Водночас дослідження має певні обмеження: воно аналізує нормативні тексти, які насамперед показують, як держава планувала регулювати систему. На підставі двох указів неможливо точно встановити масштаби перевезень або зрозуміти, наскільки однаково дотримувалися правил у всіх частинах імперії. Тому сама авторка говорить про можливу, а не остаточно доведену монополію на левів.
ДжерелоРоза Марія Карреньо Санчес. De venatione ferarum (CTh. 15.11): Юридичні аспекти вилову та транспортування екзотичних тварин для публічних видовищ Revista General de Derecho Romano, № 46, 2026, ISSN 1697-3046. Картка та анотація дослідження в Dialnet. Додаткова інформація: офіційний прес-реліз Університету Карлоса III.
