Загострення глобального потепління неминуче призводить до того, що посушливі куточки нашої планети стають ще більш зневодненими та непридатними для життя.
Межі посушливих регіонів поступово зміщуються, знищуючи рослинність, яка більше не здатна пристосуватися до екстремальних умов, і докорінно змінюючи природні ландшафти.
Читайте також:
Три супершторми одночасно. Аномальний Ель-Ніньйо породив рідкісний тихоокеанський катаклізм Згідно з новим дослідженням науковців із Китайської академії лісового господарства, опублікованим у спеціалізованому виданні Environmental Research Letters, до кінця XXI століття посушливі землі можуть охопити понад 40 відсотків усієї суходольної території Землі. У своїх розрахунках фахівці спиралися на оновлені кліматичні моделі й оцінювали території за допомогою індексу аридності — співвідношення кількості опадів до потенційного випаровування. Посушливими вважаються зони, де цей показник нижчий за позначку 0,65.
Попри тривожну тенденцію, вчені виявили парадоксальне явище: головний чинник глобального потепління — зростання рівня вуглекислого газу в атмосфері — фактично стримує масштабне поширення пустель.
За підвищеної концентрації CO₂ продихи на листках рослин частково закриваються. Завдяки цьому рослини втрачають значно менше вологи. Більшість попередніх досліджень не враховували цей біологічний механізм, що призводило до суттєвого перебільшення масштабів майбутньої посухи. Традиційні моделі, що не брали до уваги поведінку рослин, передбачали, що до 2100 року посушливими стануть до 56 відсотків суходолу.
Згідно з основними даними аналізу за період із 1994 по 2023 рік, посушливі території займали близько 38,58 відсотка всієї суші планети (без урахування Антарктиди). Найбільшу частку серед них становлять напівпосушливі зони (14,72 відсотка). Посушливі території, що переважають в Австралії та Китаї, займають 11,24 відсотка. Напіввологі зони поширені в Китаї, тоді як в Алжирі, Лівії та Саудівській Аравії переважають екстремально посушливі зони (6,27 відсотка).
Згідно з новими прогнозами, у період із 2071 по 2100 рік загальна площа посушливих земель зросте до 39,31–40,28 відсотка залежно від обсягів викидів парникових газів. Верхня межа у 40,28 відсотка означає збільшення площі посушливих зон на 2,37 мільйона квадратних кілометрів (237 мільйонів гектарів) порівняно з базовим періодом. Це територія, що дорівнює площі Алжиру або майже третині території Австралійського континенту.
Науковці зазначають, що найсуттєвіші зміни кліматичних умов і розширення посушливих зон у цьому столітті очікують на Австралію, Бразилію та окремі регіони Африки. Поширення посушливого клімату становить серйозну загрозу для глобального сталого розвитку, оскільки посилює дефіцит питної води та прискорює деградацію екосистем. Уточнені дані допоможуть людству краще адаптуватися до неминучих наслідків кліматичних змін.
Читайте також:
Крижана пастка. Соляна кірка могла різко прискорити замерзання Землі 700 мільйонів років тому
