Дослідники з Тюлейнського університету, Стенфорду та Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) наблизилися до розгадки давньої біологічної таємниці: відповідь, схоже, в унікальному геномі рукокрилих – найбільша родина кажанів має одразу два окремих комплекти генів, які відповідають за продукцію антитіл.
Зазвичай імунна система ссавців влаштована за єдиним шаблоном. Антитіла — Y-подібні білки, що розпізнають і нейтралізують патогени, — складаються з двох важких і двох легких білкових ланцюгів. Усі відомі науці ссавці, включно з людиною та лабораторними мишами, використовують для синтезу важких ланцюгів (IgH) лише один набір генів. Натомість у лиликових (Vespertilionidae яких представляють понад 500 видів і мешкають на всіх континентах, окрім Антарктиди, вчені вперше виявили дві незалежні генетичні системи для побудови IgH. Таке подвоєння дає потенціал створювати колосальну різноманітність імуноглобулінів, тому кажани швидко адаптуються до будь-яких загрози.
Це відкриття змушує переглянути усталені уявлення про еволюцію природних захисних механізмів.
Досі, вивчаючи рукокрилих, біологи зосереджувалися переважно на їхньому вродженому імунітеті — першій лінії оборони організму. Нові ж дані показують, що адаптивний імунітет кажанів, який відповідає за специфічне розпізнавання патогенів і формування памʼяті до інфекцій, має значно складнішу й гнучкішу архітектуру, ніж вважалося. Здається, саме ця генетична особливість допомогла їм стати однією з найуспішніших груп ссавців на планеті.
Розуміння того, як рукокрилі мирно співіснують із вірусами, має не лише теоретичний інтерес. Кажани відіграють критичну роль в екосистемах як запилювачі рослин та знищувачі шкідників, але водночас залишаються природним резервуаром для багатьох зоонозів. Вивчення їхніх унікальних біологічних «рішень» може допомогти людству створити принципово нові стратегії профілактики межвидового переходу вірусів та розробити ефективніші методи управління імунною відповіддю у людей.
Читайте також
Нема мізків — нема проблем: неймовірний інтелект медуз змінив фундаментальні уявлення про ЦНС
