Фахівці з Університету Північної Аризони та Університету Вікторії відкрили 27 транснептунових об'єктів за допомогою телескопів Hubble і James Webb.
Про це повідомляє Space.com.
Робота вчених стала найглибшим зазирненням за орбіту Нептуна. Усі знайдені тіла менші за 40 км у поперечнику, а найменше має лише 10 км. Вони обертаються далеко за орбітою Нептуна й утворилися ще на світанку Сонячної системи як планетезималі. Блиск об'єктів — від 24,1 до 29,3 зоряної величини: це майже як побачити рій світлячків на Місяці із Землі.
Очікувалося, що дрібні транснептунові об'єкти мала посікти низка зіткнень, які перемішали б речовину на поверхні й змінили б її колір порівняно з більшими тілами. Втім, аналіз, яким керувала аспірантка Анастасія Морган, показав протилежне — малі тіла лишаються незайманими.
«Справді захопливо бачити, що найменші об'єкти якимось чином „пам'ятають“ і зберігають історію того, як вони були створені», — сказала Морган.
Динамічно «холодні» тіла з поясу Койпера рухаються майже коловими орбітами в площині екліптики. «Гарячі» сформувалися між Ураном і Нептуном,
але гравітаційні резонанси викинули їх на витягнуті орбіти розсіяного диска. Свій вигляд зберегли всі. Пояснень цьому два: або зіткнень на околицях Сонячної системи менше, ніж вважали астрономи, або удари стаються, проте не руйнують поверхню дрібних тіл так сильно, як гадали.
Інфрачервоний зір James Webb дав змогу аспірантці Маріель Едуардо виміряти всі 27 тіл, адже в цьому діапазоні яскравість залежить передусім від розміру.
За словами Едуардо, формування планетезималей виявилося нечутливим до умов диска й давало схожі розміри тіл, хай гарячого чи холодного, щільного чи пухкого. «Дуже цікаво, що розподіл розмірів однаковий і для холодної, і для гарячої популяцій», — додала вона.
Дослідження опублікували в The Astronomical Journal.
Читайте також:
Уламок минулого. Супутник Нептуна міг пережити знищення всіх його місяців
