Нове дослідження показало, що давно зруйновані найдавніші гори під крижаним щитом Антарктиди могли відіграти фундаментальну роль в еволюції складних форм життя та накопиченні кисню.
Під безкраїми засніженими просторами Антарктиди ховаються залишки давніх гірських масивів, повністю зруйнованих ерозією мільйони років тому. Попри те, що від них лишилися лише сліди, ці зниклі вершини можуть розкрити чимало важливих таємниць історії нашої планети.
Читайте також:
Катастрофічне танення. За останні 50 років Антарктида та Гренландія втратили понад 11 трильйонів тонн льоду Згідно з новим дослідженням, опублікованим у журналі Earth and Planetary Science Letters, ці зниклі гірські хребти могли відіграти ключову роль у процесах еволюції складних форм життя на Землі, ставши каталізатором грандіозних біологічних змін.
До початку цієї роботи справжні масштаби, розміри та походження прихованих антарктичних структур залишалися невідомими через потужний льодовиковий покрив. У пошуках відповідей дослідники Бей Чен із Німецького центру дослідження наук про Землю (GFZ) та Іен Г.
Кемпбелл з Австралійського національного університету детально вивчили мікроскопічні мінеральні зерна. Ці кристали були вивітрені вітром і водою з давніх гірських вершин, а згодом вимиті в океанічні відклади, що оточують крижаний континент. Щоб з’ясувати їхнє походження, вчені провели ретельне датування 1712 зерен циркону, знайдених у морських відкладах.
Цей природний мінерал надзвичайно корисний для геологів, оскільки уран, що міститься в ньому, розпадається з постійною швидкістю. Це дозволяє вченим із високою точністю визначити час кристалізації циркону. Аналіз показав, що більшість зерен утворилася в період від 650 до 450 мільйонів років тому — саме тоді активно формувався суперконтинент Гондвана. Цей давній гігант об’єднував сучасну Антарктиду, Південну Америку, Африку, Аравійський півострів, Індію, Австралію та Мадагаскар в єдиний величезний материк. Порівнявши антарктичні циркони з мінералами, знайденими в інших місцях, автори з’ясували, що ці камені походять із глибоких шарів гірських систем гімалайського типу. За словами вчених, супергори Гондвани були найбільшою мережею надвисоких гір в історії нашої планети.
Особливий інтерес становили наслідки руйнування цих велетенських вершин. Вода й лід активно розмивали гірські породи, вимиваючи колосальні обсяги піску та мулу в океан. Водночас вони доставляли життєво важливі поживні речовини, що стимулювали масове розмноження фотосинтезувальних мікроорганізмів — основи морського харчового ланцюга. Ці мікроби виробляли величезну кількість кисню. Однак для його накопичення в атмосфері було недостатньо самого лише виділення: частина органічного вуглецю мала бути надійно ізольована (захоронена) до того, як знову вступити в реакцію окиснення. Осадові маси, змиті з гір, ідеально впоралися з цим завданням, заблокувавши вуглець і дозволивши кисню масово накопичуватися в повітряній оболонці Землі. Дослідники переконані, що такий збіг періоду інтенсивного горотворення з найдраматичнішим етапом еволюції життя не є випадковим.
Читайте також:
Рекордний приріст льоду в Антарктиді. Вчені з’ясували причину цього незвичного явища
