Біля узбережжя Великої Британії дайвери виявили залишки середньовічного поселення, яке близько шести століть тому поглинуло Північне море. Дослідники вже нанесли на карту 25 об'єктів штучного походження, але досі не можуть знайти церкву, з якою пов'язана давня місцева легенда.
Про це пише Popular Mechanics .
Підводні дослідження тривають приблизно за 400 метрів від міста Кромер у графстві Норфолк. Саме тут колись розташовувався Шипден — середньовічне портове поселення, яке поступово зникло через руйнування берегової лінії.
Зараз на місці колишнього селища лежить морське дно. Дайвери-добровольці фотографують знайдені об'єкти, визначають їхнє розташування та намагаються встановити, які саме споруди збереглися під водою.
У Раді округу Північний Норфолк Шипден називають місцевою Атлантидою. Колись він був окремою парафією неподалік від нинішнього пірсу Кромера, проте море поступово знищило поселення.
Про те, яким був Шипден до затоплення, свідчать середньовічні документи. У «Книзі Страшного суду», укладеній 1086 року, згадується, що там проживали 117 людей.
У селищі були гавань,
кілька садиб, дві церкви та три акри луків. Місцеві жителі також утримували 36 свиней. Поселення мало торговельне значення: через його порт перевозили зерно та деревину.
За оцінками дослідників, у середньовіччі берегова лінія проходила значно далі від сучасних прибережних скель. Там, де тепер море, колись простягалася суша із селами та господарськими будівлями.
Поступове руйнування узбережжя призвело до того, що частина цих територій опинилася під водою. Особливо сильні зміни відбувалися в XIV столітті, коли на прибережні поселення впливали шторми, повені та ерозія.
У 1380 році рівень моря досяг пікових значень. Вода продовжувала наступати на сушу, руйнуючи будинки та інші споруди.
Найбільшу увагу дослідників привертає доля церкви Святого Петра, яка колись стояла в приморській частині Шипдена.
У середньовіччі фактично існували два поселення з такою назвою. Перше — Шипден-юста-Маре, або «Шипден біля моря», де розташовувався храм Святого Петра. Друге — Шипден-юста-Фелбрігг, на місці якого згодом сформувався сучасний Кромер.
Згідно з історичними відомостями, море пошкодило церкву Святого Петра ще 1317 року.
До 1400 року будівля вже опинилася під водою, хоча її кам'яні залишки можна було побачити під час особливо сильних відпливів.
За деякими історичними записами, церковна вежа залишалася видимою під час відпливів навіть у XIX столітті.
Неподалік від затонулого поселення рибалки здавна знали підводне скельне утворення, яке називали «Церковною скелею». Місцеві жителі вважали, що це залишки вежі храму Святого Петра.
Із цією скелею пов'язана легенда, яка передавалася в Кромері протягом багатьох поколінь. За переказами, під хвилями нібито можна почути дзвін затонулої церкви.
Проте останні знахідки поставили під сумнів уявлення про те, де саме стояв храм. Дослідники припускають, що церква могла розташовуватися на північний захід від місця, яке традиційно вважали її залишками.
Якщо ця версія підтвердиться, крем'яна кладка, яку місцеві рибалки називали «Церковною скелею», може виявитися частиною зовсім іншої споруди.
Керівник проєкту та голова товариства «Друзі музею Кромера» Пітер Стіббонс пояснює, що історія про затонулу церкву добре відома мешканцям міста. Проте нинішні дослідження змушують перевіряти навіть ті відомості,
які місцеві жителі тривалий час вважали достовірними.
Для цього фахівці вивчають середньовічні документи та зіставляють їх із розташуванням знайдених під водою об'єктів. Остаточних висновків щодо місця, де стояла церква Святого Петра, поки немає.
Додаткову складність створює подія, яка сталася наприкінці XIX століття. У серпні 1888 року колісний паровий буксир «Вікторія» з Грейт-Ярмута здійснював екскурсійний рейс до Кромера.
Під час подорожі судно натрапило на підводну перешкоду та сіло на мілину. На допомогу прибули невеликі судна, яким вдалося врятувати всіх людей на борту.
Після аварії небезпечну перешкоду знищили за допомогою вибухівки. Дослідники припускають, що вибух міг пошкодити залишки стародавньої кам'яної споруди.
Саме цим можна пояснити, чому сучасні дайвери знаходять на морському дні обвалену крем'яну кладку, але не можуть виявити саму церкву.
Водночас не виключено, що історія з буксиром та підводною перешкодою вплинула на виникнення місцевого повір'я про розташування затонулого храму.
Дослідження Шипдена є частиною ширшої ініціативи товариства «Друзі музею Кромера», присвяченої змінам берегової лінії. Фахівці планують вивчати як давні геологічні процеси, що тривали мільйони років, так і історію поселень, які згодом опинилися під водою.
Серед перших знахідок дайверів на місці колишнього порту — крем'яна стіна. Дослідники припускають, що вона могла бути частиною споруди для захисту узбережжя від моря, проте для підтвердження цієї версії необхідні додаткові дослідження.
