Зима наближається, і невдовзі більшість археологів вирушать на заслужені канікули. NV зібрав їхні найцікавіші знахідки за останні 9 місяців року, що минає.
Сучасні археологи дедалі частіше починають дослідження ще до самих розкопок. Лідар, супутникові знімки, дрони, георадар і магнітометрія дозволяють знаходити та картографувати приховані структури без втручання в пам’ятку, а опрацювати великі масиви даних можна за лічені секунди завдяки штучному інтелекту.
Що ж шукачам минулого вдалося відкопати за останній час?
Перші сліди вілли в Кастель-ді-Гвідо на західній околиці Рима археологи отримали не під час планових робіт. Поліція повідомила про незаконні розкопки, після чого до ділянки залучили Спеціальне управління охорони культурної спадщини Рима та карабінерів. Дослідження очолила археологиня Алессія Контіно.
Під землею виявили частину великої вілли імперського періоду. Уже розкопано атріум із центральним імплувієм для збору дощової води, чорно-білі й кольорові мозаїчні підлоги з геометричними та рослинними мотивами, фрагменти розписаних стін і господарські приміщення.
Споруду попередньо датують першою половиною I століття нашої ери; приблизно у III столітті її залишили.
Серед окремих знахідок — фрагментарна мармурова статуя бородатого чоловіка заввишки близько 80 сантиметрів, який несе невелику тварину. Дослідники припускають, що це може бути Сільван — римський бог лісів і сільської місцевості.
Згідно з офіційним повідомленням Міністерства культури Італії, вілла розташовувалася поблизу імператорського маєтку Лоріум і могла належати представникам римської аристократії, пов’язаним із ним.
Наприкінці липня Міністерство культури Греції повідомило про античну кораблетрощу біля острова Андрос в Егейському морі. Ефорат підводних старожитностей перевірив ділянку після повідомлення приватної особи. На глибині від 39 до 44 метрів археологи зафіксували вантаж торгового судна — приблизно 600−650 амфор.
За керамікою кораблетрощу датували кінцем V — початком IV століття до нашої ери. Дослідники розрізнили щонайменше три типи транспортних амфор: із Менде, пов’язані з Пепаретосом та посудини типу Солоха 2. По одному зразку кожного типу підняли на поверхню для подальшого аналізу.
На місці також знайшли частину свинцевого штока якоря і камені, які могли слугувати баластом. Менде та Пепаретос були пов’язані з виробництвом і морською торгівлею вином. А ось що саме перевозили в конкретних амфорах, ще належить встановити.
Подальше дослідження кераміки має допомогти уточнити походження вантажу та торговельні зв’язки судна.
Наприкінці серпня археологи Національного заповідника Хортиця розпочали експедицію на острові й приблизно за 50 метрів від берега Дніпра виявили кам’яну споруду віком близько п’яти тисяч років.
Науковий співробітник заповідника Анатолій Волков визначив її як кромлех — об'єкт, який використовували в культових цілях. Камені були ретельно підігнані один до одного й утворювали єдину конструкцію.
За словами Волкова, подібні місця могли бути пов’язані з календарними датами, релігійними ритуалами, поховальними обрядами або жертвоприношеннями. Водночас археологи не стверджують, що саме жертвоприношення відбувалися на щойно відкритому об'єкті.
Кам’яні закладки й кромлехи Хортиці дослідники розглядають як культові споруди просто неба,
пов’язані з уявленнями давнього населення про Сонце, природний цикл і зародження життя. Раніше на Хортиці вже повністю дослідили вісім подібних святилищ.
Команда Університету Памуккале працювала в Західному театрі, що стародавньому місті Лаодикії (Туреччина), аж раптом серед завалу біля зовнішньої стіни сценічної будівлі виявила майже двометрову мармурову статую Афіни. Скульптура лежала обличчям донизу й не мала голови.
Афіна стоїть на круглій основі, одягнена в тонкий безрукавний пеплос і плащ. На грудях зображена егіда з головою Медузи та зміями. Задню частину статуї оброблено значно грубіше, ніж фронтальну, тому археологи припускають, що скульптура спочатку стояла між колонами або в іншому місці, звідки її переважно бачили спереду.
За стилем скульптуру відносять до періоду правління імператора Августа — 27 року до нашої ери — 14 року нашої ери.
Роботи у сценічній будівлі Західного театру входять до програми розкопок і реставрації Лаодикеї на 2026 рік. Сам театр спорудили ще у II столітті до нашої ери, а за Августа його сценічну частину перебудували.
У березні єгипетська археологічна місія Вищої ради старожитностей повідомила про нові розкопки в Аль-Калайї у провінції Бехейра. Дослідники відкрили будівлю V століття нашої ери, яка, за їхньою оцінкою, виконувала функцію гостьового будинку в ранній період коптського чернецтва.
У споруді нарахували 13 приміщень. Серед них були кімнати для проживання й навчання, місця для прийому відвідувачів, кухня, комори та окремий простір для молитви. У молитовному приміщенні збереглася ніша з вапняковим хрестом.
Археологи також знайшли настінні розписи із зображеннями ченців, рослинними й геометричними мотивами, фрагменти мармурових колон, кераміку, коптські написи та рештки тварин.
Такі матеріали дають змогу досліджувати повсякденне життя людей, які мешкали в комплексі приблизно 1500 років тому.
У червні археолог-аматор Марцін Вішневський проводив дозволений пошук із металошукачем у Гданському лісництві на півночі Польщі. Детектор відреагував на металевий предмет у ґрунті, і після розчищення Вішневський побачив частину бронзового клинка.
Зброя лежала у землі вертикально.
Фахівці попередньо віднесли меч до V періоду бронзової доби і датували приблизно 900−700 роками до нашої ери. Чому його залишили саме в такому положенні, невідомо: археологи поки не можуть сказати, чи меч сховали, втратили, поклали в землю під час ритуалу або залишили з іншої причини.
Що цікаво, в 1920-х роках на торфовищі в Ринажево, яке також належить до території нинішнього Гданського лісництва, вже знаходили два бронзові мечі. Тоді їх передали до Провінційного музею в Гданську. Втім, під час Другої світової війни обидва артефакти зникли.
У червні археологи почали новий етап розкопок стародавнього Отрара на півдні Казахстану. Роботами керує професор Мухтар Кожа з Інституту археологічних досліджень Міжнародного казахсько-турецького університету імені Ходжі Ахмеда Ясаві.
Дослідники розкрили п’ять послідовних будівельних горизонтів, найглибший з яких зберіг стіни мечеті XIII-XIV століть.
Біля мечеті проходила широка вулиця, вимощена великим камінням, яка вела до сходів із випаленої цегли. За словами Кожі, брукованої вулиці такого масштабу в Отрарі раніше не знаходили.
На іншому рівні археологи відкрили перше відоме для цього городища колективне поховання дахмського типу. Поруч із мечеттю виявили рештки приблизно 50 людей, які планують дослідити антропологічними методами перед перепохованням.
Серед інших знахідок — фрагмент розписної віконної решітки, частини чорнильниці, металеві деталі дверей або воріт та перстень із написом, який, ймовірно, використовували як особисту печатку. Археологи також знайшли кераміку з мотивами китайського стилю, китайські монети та монети ханів Золотої Орди.
У вересні Черкаська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Дмитра Куштана завершила черговий етап робіт у мікрорайоні Казбет. Ділянка належить до території колишнього передмістя Косинського. Знахідки переважно датуються кінцем XIX — початком XX століття.
Основну частину предметів археологи зібрали зі старих господарських і сміттєвих ям. Там були керамічні горщики, макітри, глеки, кухлі та миски, скляні пляшки й графини, аптекарські слоїки, чорнильниця, фаянсовий посуд, металеві ґудзики, пряжки, товарна пломба та монети.
Окрему групу становлять цеглини з клеймами приватних черкаських виробників — серед них Микола Мірошниченко, Федір Лисак, Михайло Гаркавенко, Микита Бєлан і Кіндрат Чорний. Вони походять із залишків місцевої забудови й допомагають простежити роботу черкаських цегелень того часу.
Після опрацювання частину знахідок планують представити у Черкаському археологічному музеї Середньої Наддніпрянщини.
На півночі Мексики археологи INAH знайшли залишки поселення піма поруч із місією Богоматері Піларської та Сантьяго де Кокоспера. Роботи очолив археолог Томас Перес Рейес у межах рятувального археологічного проєкту, пов’язаного із залізницею Імуріс — Ногалес.
Село розташовувалося приблизно за 100 метрів від місійної церкви у штаті Сонора і понад три століття залишалося прихованим під мескітовим гаєм. Місію заснував єзуїт Еусебіо Франсіско Кіно наприкінці XVII століття.
На площі близько 800 квадратних метрів команда виявила житлові та громадські споруди. У будівлях поєднувалися запозичені іспанські будівельні прийоми з традиційним для піма плануванням — у багатьох оселях були центральні вогнища.
Археологи знайшли близько 20 відкритих печей із рештками тварин, а також кукурудзу, амарант, кактуси та дикорослу їстівну зелень.
Поряд траплялися кам’яні наконечники стріл, прикраси з мушель із Каліфорнійської затоки, християнські хрести й медалі. За оцінкою дослідників, цей набір показує, як традиції піма продовжували існувати після появи місіонерської системи.
У некрополі Сан-Джуліано приблизно за 70 кілометрів на північний захід від Рима команда San Giuliano Archaeological Research Project відкрила другу за два роки непограбовану етруську камерну гробницю. Проєкт очолює професор історії та археології Бейлорського університету Давіде Зорі.
Гробницю вирубали в скельній породі всередині кургану на плато Кайоло наприкінці VII століття до нашої ери. Перед відкриттям археологи ввели всередину невелику камеру й переконалися, що приміщення залишалося запечатаним.
Усередині знайшли 13 керамічних посудин, зокрема ємності для їжі, посуд для пиття вина та посудину для парфумів.
У камері збереглися рештки щонайменше двох, а можливо, трьох людей. Поруч лежав залізний наконечник списа, а біля одного з поховань — залізна шпилька із залишками тканини, що збереглася в продуктах корозії металу.
Надалі команда планує використовувати давню ДНК та ізотопний аналіз, щоб дослідити можливу спорідненість похованих, їхній раціон і географічне походження.
Читайте також:
- Таємниця Першої династії. Архівне фото вказало на жінку-правительку Стародавнього Єгипту
- Уранова ферма. Як океан може забезпечити АЕС ядерним паливом на 50 тисяч років
- Ефект Пінатубо. Навіщо США та Європа хочуть штучно охолодити Землю та як це зробити
