Під одним із найвідоміших вулканів Нікарагуа вчені виявили ознаки активності одразу двох резервуарів магми. Супутникові спостереження показали, що один із них після кількох років просідання знову почав наповнюватися, тоді як інший продовжує втрачати об’єм.
Про це пише Science Alert.
Вулкан Масая відомий своїм лавовим озером, яке називають «Пащою пекла» і щомісяця відвідують тисячі туристів. Однак видимий кратер є лише частиною великої вулканічної системи, за якою науковці уважно стежать через її близькість до густонаселених районів.
Поблизу Масая живуть приблизно два мільйони людей. Столиця Нікарагуа Манагуа розташована лише приблизно за 20 кілометрів від вулкана, тому зміни всередині його магматичної системи мають особливе значення для оцінки потенційної небезпеки.
Востаннє великий потік лави вивергався з Масая у 1772 році. Водночас вулкан постійно випускає гази, через що поблизу нього можуть виникати небезпечно високі концентрації діоксиду сірки.
Такі викиди сприяють утворенню кислотних дощів і можуть становити загрозу для здоров’я людей. За останні пів століття Масая кілька разів викидав газ і попіл,
хоча кількість постраждалих унаслідок таких епізодів була невеликою.
Для нового дослідження науковці використали дані супутника Sentinel-1. Він приблизно раз на 12 днів протягом шести років фіксував зміни поверхні вулканічного комплексу.
Дослідники стежили за положенням окремих точок на поверхні та вимірювали їхнє зміщення. Такі зміни дозволяють оцінити, чи накопичується магма під землею або, навпаки, залишає певну ділянку.
Від 2018 року до середини 2022-го центральний резервуар Масая, розташований на північ від кратера Сантьяго, спричинив просідання поверхні приблизно на три сантиметри. Науковці пов’язують це зі зменшенням його об’єму та можливим відтоком магми в глибші частини вулканічної системи.
Із середини 2022-го до 2024 року ситуація змінилася. Поверхня над центральним резервуаром почала підніматися, що може свідчити про новий приплив магми та повторне наповнення камери.
Водночас ділянка безпосередньо біля активного кратера Сантьяго просідала протягом усього періоду спостережень. Це відбувалося незалежно від того, чи стискався, чи розширювався основний резервуар.
Науковці вважають, що така поведінка може вказувати на існування другого, мілкішого резервуара магми приблизно за 200 метрів під поверхнею. Його об’єм, імовірно, продовжував зменшуватися навіть тоді, коли головна магматична камера знову почала наповнюватися.
За словами дослідниці Ліззі Джонсон, просідання поверхні зазвичай може означати відтік магми, тоді як її підняття — можливе надходження нової. Одночасно різна поведінка двох ділянок свідчить про складнішу будову магматичної системи Масая, ніж вважалося раніше.
