Минуло вже чотири десятиліття з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, однак науковці зробили відкриття, яке змінило уявлення про поведінку ядерних матеріалів: мікроскопічні уламки палива зберегли свою кристалічну структуру значно довше, ніж це прогнозували раніше. Водночас це не означає, що вони стали безпечними для довкілля чи людини.
Типи радіоактивних частинок та їх ризикиВчені з Ганноверського університету імені Лейбніца та Центру Гельмгольца в Дрездені-Россендорфі проаналізували шість радіоактивних зразків, які виникли під час вибуху реактора у 1986 році. Розміри цих частинок — від 8 до 50 мікрометрів, тобто вони набагато тонші за людську волосину. Незважаючи на свої мізерні розміри, уламки залишаються радіоактивно небезпечними.
Після аварії з реактора були викинуті частинки декількох типів:
- Паливоподібні уламки — залишки діоксиду урану, що входили до складу основного ядерного палива.
- Суміш палива та цирконію — частинки, утворені внаслідок змішування палива з конструкційними матеріалами реактора за екстремальних температур.
- Частинки графітової пожежі — фрагменти, що виникли після тривалого горіння графітового сповільнювача; саме вони можуть розпадатися на мікроскопічний пил, який легко потрапляє до організму під час дихання.
такий пил може становити додаткову загрозу здоров’ю людей, що перебувають поблизу зони відчуження.
Результати рентгенівського аналізу та подальші перспективиДля дослідження структури частинок науковці застосували синхротронне рентгенівське випромінювання, що дозволило просканувати кожен зразок під приблизно 2000 різними кутами. Виявилось, що кристалічна структура ядерного палива у цих фрагментах збереглася навіть через 40 років після катастрофи.
"Головне відкриття полягає не в тому, що чорнобильські частинки стали нешкідливими, а в тому, що вони можуть залишатися майже незмінними набагато довше, ніж очікували вчені."
Це свідчить, що окремі частинки володіють вищою хімічною стійкістю та здатні утримувати продукти поділу всередині структури, не вивільняючи їх одразу у навколишнє середовище. Проте фахівці наголошують: хімічна стійкість не дорівнює безпеці, оскільки різні типи частинок мають різну структуру, а деякі з них можуть руйнуватися під впливом зовнішніх факторів та вивільняти радіонукліди.
Варто зазначити, що дослідження ґрунтується лише на шести зразках із двох різних місць, тож висновки не можна автоматично поширювати на всі радіоактивні частинки зони відчуження. Науковці планують подальші дослідження, зокрема щодо впливу вологи, температурних змін та трансуранових сполук, які можуть створювати додаткову радіаційну небезпеку.
Відкриття дозволить точніше прогнозувати довгострокову поведінку радіоактивних матеріалів у довкіллі та оцінювати ризики, які вони можуть спричиняти навіть через багато років після аварії на Чорнобильській АЕС.
