Дослідники зі Стенфорда знайшли спосіб стабілізувати амінокислоту гліцин, зберігши її п'єзоелектричні властивості. Це дозволяє створити нове покоління біосумісних датчиків та електроніки, здатних безпечно розчинятися в організмі або навколишньому середовищі.
Гліцин — найпростіша з амінокислот — трапляється повсюдно. Він синтезується в організмі людини, беручи участь у формуванні шкіри, кісткової тканини та зв’язок, міститься у звичайному м’ясі й навіть входить до складу комет. Науковці зі Стенфордського університету пропонують використовувати цю загальнодоступну сполуку для створення матеріалів нового покоління — біоелектроніки та екологічних датчиків, здатних природним чином розкладатися після виконання своїх функцій.
Читайте також:
Завтовшки з волосину. Вчені розробили безшумний волоконний двигун для м’яких роботів У новій публікації в журналі Advanced Functional Materials представлено розробку, що долає ключові перешкоди на шляху до створення електрифікованих медичних пристроїв на основі гліцину.
«Гліцин вирізняється своєю поширеністю, — зазначає провідна авторка дослідження та доцентка кафедри машинобудування Вівіан Фейг.
— Ми чітко розуміємо, як його переробляти, наш організм легко його розщеплює, а сам матеріал є дешевим і доступним». Лабораторія Фейг спеціалізується на розробці динамічних функціональних матеріалів для медицини — зокрема тих, що з часом безпечно розпадаються в організмі пацієнта або можуть вводитися максимально щадними методами. Створюючи нові рішення, дослідники враховують як повний термін служби пристрою, так і практичні обмеження, намагаючись поєднати перевірені безпечні компоненти з інноваційними інженерними підходами.
Поточна робота зосереджена на п’єзоелектричних властивостях гліцину — його здатності генерувати електричну енергію під дією механічного навантаження. П’єзоелементи широко застосовуються в побутових приладах, як-от датчики диму чи годинники, а також у системах моніторингу довкілля та в ультразвуковому чи діагностичному медичному обладнанні. Гліцин давно вважається потенційно чудовим п’єзоелектриком, однак він має два критичні недоліки: при контакті з водою речовина повністю розпадається за лічені секунди, а її природна кристалічна форма взагалі позбавлена п’єзоелектричного ефекту.
Для вирішення цих проблем науковці застосували новий інженерний підхід: під час кристалізації гліцину в умовах нанообмеження на нього впливали електричним полем. Це дозволило ізолювати частинки в дуже малих просторах і вирівняти кристали за полярністю. Щоб запобігти переходу в небажану фазу, до складу додали молекулярні стабілізатори, зберігши при цьому достатню гнучкість матеріалу. Крім того, команда запозичила стратегію з фармацевтики: гліцин помістили в полімерну матрицю, що сповільнює його розчинення. За результатами проведених тестів суміш зберегла свої п’єзоелектричні властивості навіть після 60 днів перебування у водному середовищі, і науковці очікують ще тривалішого терміну служби під час подальших випробувань.
За словами першого автора статті Чжуоміня Чжана, це величезний крок уперед, що наближає технологію до реального застосування в природних умовах. Надалі команда планує перевірити стабільність матеріалу в більш екстремальному середовищі — за температури людського тіла 37 °C і різних рівнях pH, що імітують умови шлунково-кишкового тракту.
Читайте також:
Компактні оптичні системи. Вчені створили мікродзеркало, яке керує лазером у трьох вимірах