Наука

Розчинна електроніка. Інженери зі Стенфорда перетворили просту амінокислоту на джерело енергії

13 жов•NV

Дослідники зі Стенфорда знайшли спосіб стабілізувати амінокислоту гліцин, зберігши її п'єзоелектричні властивості. Це дозволяє створити нове покоління біосумісних датчиків та електроніки, здатних безпечно розчинятися в організмі або навколишньому середовищі.

Гліцин — найпростіша з амінокислот — трапляється повсюдно. Він синтезується в організмі людини, беручи участь у формуванні шкіри, кісткової тканини та зв’язок, міститься у звичайному м’ясі й навіть входить до складу комет. Науковці зі Стенфордського університету пропонують використовувати цю загальнодоступну сполуку для створення матеріалів нового покоління — біоелектроніки та екологічних датчиків, здатних природним чином розкладатися після виконання своїх функцій.

Читайте також:

Завтовшки з волосину. Вчені розробили безшумний волоконний двигун для м’яких роботів У новій публікації в журналі Advanced Functional Materials представлено розробку, що долає ключові перешкоди на шляху до створення електрифікованих медичних пристроїв на основі гліцину.

«Гліцин вирізняється своєю поширеністю, — зазначає провідна авторка дослідження та доцентка кафедри машинобудування Вівіан Фейг.

— Ми чітко розуміємо, як його переробляти, наш організм легко його розщеплює, а сам матеріал є дешевим і доступним». Лабораторія Фейг спеціалізується на розробці динамічних функціональних матеріалів для медицини — зокрема тих, що з часом безпечно розпадаються в організмі пацієнта або можуть вводитися максимально щадними методами. Створюючи нові рішення, дослідники враховують як повний термін служби пристрою, так і практичні обмеження, намагаючись поєднати перевірені безпечні компоненти з інноваційними інженерними підходами.

Поточна робота зосереджена на п’єзоелектричних властивостях гліцину — його здатності генерувати електричну енергію під дією механічного навантаження. П’єзоелементи широко застосовуються в побутових приладах, як-от датчики диму чи годинники, а також у системах моніторингу довкілля та в ультразвуковому чи діагностичному медичному обладнанні. Гліцин давно вважається потенційно чудовим п’єзоелектриком, однак він має два критичні недоліки: при контакті з водою речовина повністю розпадається за лічені секунди, а її природна кристалічна форма взагалі позбавлена п’єзоелектричного ефекту.

Для вирішення цих проблем науковці застосували новий інженерний підхід: під час кристалізації гліцину в умовах нанообмеження на нього впливали електричним полем. Це дозволило ізолювати частинки в дуже малих просторах і вирівняти кристали за полярністю. Щоб запобігти переходу в небажану фазу, до складу додали молекулярні стабілізатори, зберігши при цьому достатню гнучкість матеріалу. Крім того, команда запозичила стратегію з фармацевтики: гліцин помістили в полімерну матрицю, що сповільнює його розчинення. За результатами проведених тестів суміш зберегла свої п’єзоелектричні властивості навіть після 60 днів перебування у водному середовищі, і науковці очікують ще тривалішого терміну служби під час подальших випробувань.

За словами першого автора статті Чжуоміня Чжана, це величезний крок уперед, що наближає технологію до реального застосування в природних умовах. Надалі команда планує перевірити стабільність матеріалу в більш екстремальному середовищі — за температури людського тіла 37 °C і різних рівнях pH, що імітують умови шлунково-кишкового тракту.

Читайте також:

Компактні оптичні системи. Вчені створили мікродзеркало, яке керує лазером у трьох вимірах

Джерело, Дія, Тракт

Читайте ще