Звичка розмовляти з домашніми улюбленцями, ставити їм запитання та звертатися до них ніжним голосом може свідчити про сильну емоційну прихильність. Психологи пояснили, чому дорослі люди часто спілкуються з котами й собаками, немов із маленькими дітьми, та як це пов'язано зі сприйняттям тварин як членів родини.
Про це пише El Español.
Багато власників домашніх тварин регулярно розмовляють зі своїми улюбленцями, запитують про їхній день або прощаються перед виходом із дому. Хоча така поведінка іноді здається стороннім людям дивною, психологи не вважають її ознакою незрілості.
Науковці пов'язують подібне спілкування з явищем антропоморфізму. Так називають схильність людини приписувати тваринам людські емоції, думки, наміри та інші психологічні характеристики.
Дослідники Гронінгенського університету в Нідерландах вивчили уявлення 527 власників котів і собак про їхні стосунки з домашніми улюбленцями. Виявилося, що люди, які частіше наділяють тварин людськими рисами, зазвичай сприймають їх як важливих учасників свого соціального життя.
Для таких власників собака чи кіт нерідко стає повноцінним членом родини або близьким другом.
Вони також частіше повідомляють, що отримують від тварини відчутну емоційну підтримку.
Ще однією характерною особливістю виявилося прагнення підтримувати добрі стосунки з улюбленцями. Наприклад, власники можуть вибачатися перед собакою чи котом, якщо випадково наступили на лапу або завдали іншого дискомфорту.
Однак дослідники наголошують, що не кожна розмова з твариною свідчить про приписування їй людських здібностей. Погладжування, поцілунки та ніжні звертання можуть бути просто проявами прихильності до істоти, яка посідає важливе місце в повсякденному житті людини.
Цікаво, що домашні тварини також по-своєму реагують на людське спілкування. Хоча вони не розуміють мову так само, як люди, собаки здатні розрізняти особливості голосу та реагувати на інтонацію.
В одному з досліджень учені встановили, що дорослі собаки демонструють більше уваги, коли люди звертаються до них вищим і виразнішим голосом. Саме такою манерою мовлення власники часто користуються, коли розмовляють зі своїми улюбленцями, наче з немовлятами.
На думку психологів, подібне спілкування може бути проявом глибокого емоційного зв'язку між людиною і твариною. Ніжний тон, звертання та інші звички допомагають власникам виражати прихильність і турботу.
Водночас емоційна близькість із домашніми тваринами не обов'язково пов'язана зі здатністю співпереживати іншим людям. Інше дослідження показало, що емпатія до тварин та емпатія до людей мають лише слабкий взаємозв'язок.
Це означає, що сильна прихильність до собаки чи кота сама собою не свідчить про вищий рівень співчуття до оточення. Людина може мати дуже тісний емоційний зв'язок із домашнім улюбленцем, але це не обов'язково визначає її ставлення до інших людей.