Наука

Загроза для Європи. Крижаний покрив Арктики зникає швидше, ніж очікувалося

26 жов•NV

Масштаб танення зимового морського льоду в Арктиці виявився більшим, ніж вважалося раніше. Згідно з новими розрахунками вчених із Кембриджа, регіон може втратити близько 1 млн км² льодового покриву, що загрожує аномальними зимовими штормами та повенями в Європі.

Масштаби скорочення площі арктичного морського льоду в холодні місяці року можуть виявитися значнішими, ніж свідчили попередні комп’ютерні розрахунки. Згідно з результатами нового міжнародного дослідження, що спирається на палеокліматичні дані періоду потепління в Арктиці 6000 років тому, регіон ризикує втратити додатково близько 1 000 000 км² зимового льодового покриву. У звіті, опублікованому в науковому журналі Nature Geoscience, зазначається, що ці зміни суттєво вплинуть на зимові погодні умови у Великій Британії та інших країнах Європи.

Читайте також:

Рекордні темпи танення. Швейцарія втратила майже 20% маси льодовиків лише за п’ять років Більшість наукових дискусій щодо кліматичної кризи зазвичай зосереджені на стрімкому таненні арктичного льоду в літні місяці. Проте стану зимового льоду приділялося значно менше уваги,

попри те, що саме в прогнозах для холодної пори року традиційні математичні моделі демонстрували найбільші розбіжності.

Зимовий морський лід відіграє роль глобального терморегулятора, контролюючи обсяги тепла та випаровування вологи з поверхні океану в атмосферу. Скорочення його площі безпосередньо пов’язане з аномальними похолоданнями, різкими перепадами температур і збільшенням кількості снігопадів у Північній і Західній Європі, а також у Північній Америці.

Тривожні тенденції підтверджують і нещодавні супутникові спостереження: у березні 2025 року площа зимового льодового покриву в Арктиці скоротилася до найнижчого річного максимуму за всю історію сучасного моніторингу. У 2026 році Арктика знову повторила цей антирекорд.

Щоб підвищити точність подальших математичних симуляцій, команда вчених із Кембриджського університету (Велика Британія) та Мексиканського центру математичних досліджень (CIMAT) звернулася до природного архіву, що зберігся на дні Північного Льодовитого океану. Дослідники створили наймасштабнішу у своєму роді базу даних на основі аналізу хімічного маркера (біомаркера IP25),

який виробляють специфічні мікроводорості, що мешкають у товщі морського льоду.

Зразки було отримано з кернів донних відкладів, що сформувалися в середині епохи голоцену (приблизно 6000 років тому). У той період незначні коливання орбіти Землі спричинили природне потепління в Арктиці, що супроводжувалося суттєвим зменшенням площі льоду. Ці давні умови надали вченим унікальну можливість оцінити, як саме крижаний покрив реагує на підвищення температури навколишнього середовища.

Науковці поєднали дані про концентрацію біомаркера IP25 із показниками інших органічних сполук, залишених організмами відкритих вод. Це дозволило детально реконструювати межі й товщину льоду, що існували тисячі років тому. Отримані дані порівняли з результатами моделювання за допомогою 27 сучасних кліматичних моделей для того самого часового проміжку.

За допомогою статистичного методу баєсівського зважування дослідники надали більшої ваги тим моделям, розрахунки яких найточніше збігалися з історичними фактами.

«Застосувавши вагові коефіцієнти до історичних симуляцій, ми повністю усунули системну похибку моделей у бік завищення,

через яку раніше переоцінювався обсяг льоду. У результаті прогнозовані показники втрати льоду в майбутньому виявилися нижчими за попередні оцінки приблизно на 1 000 000 км²», — зазначила провідна авторка дослідження Крістал Фу з Інституту полярних досліджень імені Скотта при Кембриджському університеті.

Оновлений методичний підхід дозволив звузити діапазон невизначеності та знизити ймовірність помилкових крайніх сценаріїв у деяких прогнозах на 85%.

«Використовуючи досвід минулого, ми тепер можемо створювати значно надійніші карти ділянок, де найімовірніше зникне зимовий морський лід. Це дає чітке уявлення про те, як виглядатиме Північний Льодовитий океан у найближчі десятиліття», — наголосив співавтор дослідження Марко Акіно-Лопес із CIMAT.

Хоча потепління, що відбулося 6000 років тому, було зумовлене орбітальними чинниками, а не антропогенним впливом, реакція морського льоду на підвищення температури ґрунтується на однакових фізичних законах. Принципового значення не має те, чим саме зумовлене потепління: якщо середня температура зростає — морський лід тане.

Наслідки цього процесу виходять за межі полярного регіону. Використовуючи скориговану модель прогнозування опадів, науковці виявили, що наявні кліматичні симуляції суттєво недооцінюють майбутній рівень снігопадів на південному сході Гренландії та кількість дощів у Середземномор'ї. Збільшення снігового покриву в Гренландії вплине на стабільність її льодовикового щита, а посилення інтенсивності опадів у Південній Європі підвищить ризик масштабних руйнівних повеней.

Читайте також:

Антарктика тане. Зимовий максимум морського льоду на Південному полюсі у 2026 році став одним із найнижчих за всю історію спостережень

закон, Товща, прогноз

Читайте ще