Науковці реконструювали зовнішність одного з найдавніших відомих представників Homo sapiens, який жив приблизно 315 тисяч років тому на території сучасного Марокко. Виявилося, що його обличчя могло бути напрочуд схожим на обличчя сучасної людини, хоча масивна щелепа та виразні риси видавали б його давнє походження.
Про це пише Descoperă.
Сучасні цифрові технології дозволили фахівцям відтворити ймовірну зовнішність людини, яка жила сотні тисяч років тому. Основою для реконструкції стали скам'янілі рештки ранніх Homo sapiens, знайдені в археологічній місцевості Джебель-Ірхуд у Марокко.
Результат виявився незвичайним: давня людина мала риси, які можна впізнати й серед сучасного населення. Водночас форма її обличчя відрізнялася масивністю, а нижня щелепа була помітно виразнішою.
Автор реконструкції, фахівець із цифрового відтворення облич Сісеро Мораес, припустив, що така людина могла б залишитися майже непоміченою у сучасному натовпі. Проте під час уважнішого огляду її анатомічні особливості стали б очевидними.
Історія незвичайної знахідки розпочалася ще на початку 1960-х років.
Тоді робітник, який видобував мінерали в районі Джебель-Ірхуд, випадково натрапив на скам'янілий людський череп.
Спочатку дослідники припускали, що рештки належали африканському неандертальцю, який жив приблизно 40 тисяч років тому. Однак наступні археологічні відкриття змусили переглянути це пояснення.
Під час подальших розкопок у тій самій місцевості виявили нові людські кістки та кам'яні знаряддя праці. Аналіз знахідок дозволив отримати значно точніше уявлення про їхнє походження.
У 2017 році результати двох наукових досліджень показали, що рештки належать раннім представникам Homo sapiens. Їхній вік оцінили приблизно у 315 тисяч років із похибкою близько 34 тисяч років.
Це відкриття суттєво змінило уявлення про історію сучасної людини. На той момент знахідки з Джебель-Ірхуд відсунули найдавніші відомі свідчення існування нашого виду приблизно на 100 тисяч років у минуле.
Для відтворення зовнішності дослідники використали не один повністю збережений череп, а цифрову модель, складену з кількох скам'янілостей. Таку основу підготували фахівці Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка в Німеччині.
Більша частина черепної коробки та верхньої частини обличчя походила від знахідки, відомої під назвою Irhoud 1. Натомість нижню щелепу та зуби запозичили з інших людських решток, виявлених у тому самому археологічному шарі.
Таким чином, реконструкція не відображає зовнішність однієї конкретної людини з абсолютною точністю. Вона поєднує анатомічні особливості кількох представників давньої популяції.
За словами Мораеса, фрагменти різних черепів напрочуд добре підходять один до одного. Дослідник припускає, що навіть за наявності оригінальної нижньої щелепи зовнішній вигляд моделі міг би залишитися майже таким самим.
Робота над цифровим обличчям розпочалася зі створення тривимірного черепа. Для цього використали фотографії та відеозаписи скам'янілостей, які стали доступними після досліджень 2017 року.
Наступним етапом стало застосування комп'ютерної томографії черепа анонімної сучасної дорослої людини. Його цифрову форму адаптували до анатомічних пропорцій стародавньої знахідки.
Разом із кістковою структурою спеціалісти змінювали й розташування м'яких тканин обличчя.
Для визначення їхньої приблизної товщини використовували анатомічні вимірювання сучасних людей.
Подібні методики цифрової реконструкції розробляють і перевіряють щонайменше з 2013 року. Вони дозволяють створювати науково обґрунтовані припущення про зовнішність людей, чиї м'які тканини не збереглися.
Однак у випадку знахідки з Джебель-Ірхуд існує важливе обмеження. Невідомо, наскільки точно товщина та розподіл м'яких тканин людей, які жили 315 тисяч років тому, відповідали анатомії сучасного Homo sapiens.
Тому реконструкція залишається наближеною моделлю, а не достовірним портретом давньої людини. Дослідники можуть відновити основні пропорції кісток, але не здатні зі стовідсотковою точністю визначити всі особливості зовнішності.
Для перевірки цифрової моделі фахівці також виміряли внутрішній об'єм черепа. Він становив 1364 мілілітри, що виявилося дуже близьким до попередньої наукової оцінки у 1375 мілілітрів.
Така відповідність свідчить, що пропорції тривимірного черепа загалом узгоджуються з відомими анатомічними даними. Водночас збіг показників не гарантує точності відновленої форми обличчя.
Зрештою дослідники підготували два варіанти зовнішності раннього Homo sapiens. Перший виконали в чорно-білому форматі, без волосся, щоб зосередити увагу на формі обличчя та його анатомічних особливостях.
Другий варіант зробили кольоровим, додавши пігментацію шкіри, волосся та бороду. Завдяки цьому цифровий образ набув реалістичнішого вигляду, хоча частина деталей ґрунтувалася на художніх припущеннях.
Сісеро Мораес визнав, що саме кольорова версія є менш точною з наукового погляду. Колір шкіри, зачіску та рослинність на обличчі неможливо достовірно встановити за використаними скам'янілими рештками, тому ці елементи реконструкції значною мірою залишаються результатом творчої інтерпретації.
