Наука

Тиса втратила 453 кілометри: вчені показали, як люди змінили річку за 200 років

5 лис•Експерт

Річка Тиса, яка протікає через Україну та інші країни Європи, колись була на 453 кілометри довшою, ніж сьогодні. Угорські науковці за допомогою штучного інтелекту та старовинних карт відтворили її колишній вигляд і з'ясували, як масштабне втручання людини знищило значну частину природних боліт, луків і лісів.

Про це пише Будапештський університет імені Лоранда Етвеша.

Ще два століття тому Тиса мала зовсім інший вигляд. Її русло утворювало численні вигини, а навколишні території займали величезні заплави, болота, луки та ліси, які регулярно затоплювалися під час повеней.

За підрахунками дослідників, до масштабного регулювання довжина Тиси становила 1211 кілометрів. Після випрямлення русла вона скоротилася до 758 кілометрів, тобто річка втратила 453 кілометри своєї колишньої довжини.

Масштабне перетворення річкової системи розпочалося в XIX столітті, коли Угорщина входила до складу Габсбурзької імперії. Однією з головних цілей було осушення територій, які регулярно затоплювалися, та їхнє використання для сільського господарства.

Для цього інженери почали випрямляти численні вигини Тиси.

Замість довгих звивистих ділянок вони створювали коротші канали, якими вода могла рухатися прямішим шляхом.

Спочатку робітники прокопували відносно невеликі прорізи між окремими ділянками русла. Згодом течія самостійно розширювала ці канали, поступово перетворюючи їх на нові частини річки.

Загальна довжина штучних прорізів становила 136 кілометрів. Одночасно вздовж русла споруджували земляні дамби заввишки приблизно чотири метри, щоб стримувати воду під час повеней.

У межах масштабного регулювання річкової системи збудували 2940 кілометрів протипаводкових дамб. Основні роботи з випрямлення Тиси переважно завершили до початку Першої світової війни, хоча укріплення територій тривало приблизно до 1930 року.

Такі зміни суттєво вплинули на природу Великої Угорської рівнини. До втручання людини під час великих повеней вода могла вкривати до двох третин її території.

Після випрямлення річок і спорудження дамб величезні площі колишніх заплав поступово перетворили на сільськогосподарські угіддя. Водночас природні водно-болотні екосистеми почали стрімко скорочуватися.

За оцінками вчених,

раніше луки та водно-болотні угіддя займали приблизно 44% Великої Угорської рівнини. Однак до 1960 року їхня частка зменшилася до 3–6%.

Ще масштабніших втрат зазнали ліси. Якщо колись вони вкривали близько 37% території, то після тривалого вирубування та осушення їхня частка скоротилася приблизно до 1%.

Щоб показати, якою була природа регіону до цих перетворень, угорські науковці використали історичні карти та сучасні технології штучного інтелекту. Основою реконструкції стали зображення територій, створені під час першого військового картографування Габсбурзької імперії у 1783–1786 роках.

Ці карти дозволили визначити колишнє розташування річок, боліт, лісів та інших природних об'єктів. На той час значна частина ландшафтів ще зберігала особливості, які згодом зникли через масштабні інженерні роботи.

Додатково дослідники використали фотографії сучасних природних територій, зроблені протягом 2020–2024 років. Частину зображень отримали за допомогою безпілотників, які знімали місцевість із висоти до 120 метрів.

Для створення фотореалістичних реконструкцій науковці застосували ChatGPT,

Adobe Firefly та інші інструменти оброблення зображень. Історичні карти допомогли визначити розташування природних об'єктів, а сучасні світлини — відтворити особливості рослинності, водойм і рельєфу.

Водночас дослідники наголошують, що створені штучним інтелектом зображення не є точними фотографіями минулого. Вони становлять науково обґрунтовані реконструкції, окремі деталі яких можуть відрізнятися від реального вигляду давніх ландшафтів.

Надалі цю технологію планують використовувати не лише для відтворення минулого, а й для моделювання можливих змін природи. Зокрема, йдеться про наслідки глобального потепління, висихання водойм та відновлення водно-болотних угідь.

Угорські науковці вже започаткували проєкт «З минулого в майбутнє — Екологічна історія Карпатського басейну простою мовою». Він охоплює приблизно 30 тисяч років змін природного середовища — від льодовикового періоду до сучасності та можливих майбутніх кліматичних змін.

Лука

Читайте ще