Наука

Нелінійна еволюція. Вчені довели факт схрещування Homo erectus і денисівців в Азії

5 лис•NV

Аналіз давніх білків із зубної емалі віком 400 000 років докорінно змінює уявлення про розселення та еволюцію предків людини. Науковці довели факт гібридизації між Homo erectus, денисівцями та сучасними жителями Азії й Океанії.

Тривалий час наука зображувала еволюцію людини у вигляді чіткого дерева, де вид Homo sapiens виник в Африці, після чого повністю витіснив архаїчні види без жодного схрещування. Однак нове масштабне дослідження міжнародної групи вчених під керівництвом Цяомей Фу з Китайської академії наук, опубліковане в журналі Nature, остаточно спростувало цю теорію.

Читайте також:

Перші мандрівники. Аналіз давньої ДНК довів існування масштабних зв’язків між стародавніми людьми в Європі 30 000 років тому Оскільки знайдені рештки Homo erectus занадто давні для збереження ДНК, дослідники застосували протеомний аналіз. Вони виділили давні білки із зубної емалі шести зразків віком близько 400 000 років, знайдених на території Китаю (зокрема в Чжоукоудяні, де раніше виявили викопні рештки «пекінської людини»). Емаль — це найтвердіша тканина організму, що дозволяє молекулярній структурі амінокислот зберігатися значно довше,

ніж генетичним ланцюгам.

У результаті аналізу було виявлено унікальну амінокислотну мутацію, що об'єднує східноазійських Homo erectus в окрему групу. Водночас учені зафіксували ще один білковий варіант, спільний для Homo erectus і денисівців. Це свідчить про те, що *Homo erectus* обмінювалися генетичним матеріалом із денисівцями у Східній Азії шляхом схрещування. Ця спадщина передалася предкам сучасних людей. Зазначений генетичний маркер виявляють у 21% жителів Філіппін і приблизно в 1% населення Індії.

Такі факти свідчать про процес інтрогресії — проникнення генів одного виду в генофонд іншого.

Отримані дані підтверджують, що еволюція людини нагадує не окремі ізольовані гілки, а складну й заплутану мережу. Генетична спадщина сучасного людства є мозаїкою: Homo sapiens за межами Африки має близько 2% неандертальської ДНК, а корінні жителі Океанії та Австралії — додатково від 2% до 5% генів денисівців. Новий протеомний метод дозволить дослідити й інші викопні види, наприклад Homo floresiensis, і, можливо, розкриє нові деталі нашого походження.

Читайте також:

Переписуючи історію. Давні люди мігрували з Африки на сотні тисяч років раніше, ніж вважалося

Спадщина

Читайте ще